Это какуджа. Появилась в результате того, что Канеки начал пожирать других гулей.
Ка́куджа – этап развития гуля, который, как правило, является результатом каннибализма.
При каннибализме гуль, поедая чужую плоть, поглощает и RC клетки, из-за чего концентрация этих клеток в его теле значительно повышается. Если концентрация становится достаточно высокой, это может спровоцировать мутацию среди клеток и сформировать новый кагуне.
Гули-какуджа и дальше развивать свою форму, продолжая пожирать себе подобных
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
3. З’єднай назву материка з його прикметами: а) Євразія; є) батьківщина картоплі, помідорів та шоколадного дерева; б) Африка; ж) батьківщина кенгуру та інших сумчастих; в) Південна з) тут знаходиться Україна; Америка; г) Північна і) тільки тут росте секвоя і Америка; живе бізон; д) Австралія; к) живуть пінгвіни; е) Антарктида; л) розміщені савани, в яких водяться слони, зебри, леви. _а--, б--, в--, г--, д--, е--.
Відповідь:
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Пояснення: