Считается что одной из тем 16 века является тема укрепления мощи не менее двух аргументов эту точку зрения

Аргумент 1: Степенная книга 16 века впервые излагала историю России не по годам, а по правлениям великих князей. Они рассматривались как "ступени" ("степени") развития страны, ведущие к ее величию.
Аргумент 2: литература второй половины 16-ого века обогатилась таким жанром, как историческая песни (песни о взятии Казани, о Ермаке, о царе Иване Васильевиче, прозванном Грозным). Темами этих песен, в основном было величие Руси, укрепления ее мощи.
Информация взята из учебника 7-ого класса под редакцией Ганелина.
Если возникли какие-то проблемы с ответом или вы чего-то не поняли - пишите, отвечу:)

ответ:Шаамаш або Уту ( сонце) — бог сонця у вавилонян і ассирійців. Ім'я його писалося ідеограмою, що позначала: «Владика дня».

Иштар, также Эштар, Аштар — центральное женское божество аккадской мифологии: богиня плодородия и плотской любви, войны и распри, астральное божество (олицетворение планеты Венера). В источниках на шумерском языке соответствует Инанне.

Абу Алі аль-Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна, латинізоване — Авіценна, — перський науковець-енциклопедист, філософ, лікар, хімік, астроном, теолог, поет. Вважається найвпливовішим поліматом Золотої доби ісламу. Ібн Сіна написав близько 450 трактатів на теми з різних галузей науки, з них збереглося близько 240

Энки, Эйа; аккад. ... Хайа) — в шумеро-аккадской мифологии один из трёх великих богов (наряду с Ану и Энлилем). Божество мудрости, подземных пресных вод и подземного мира, культурных изобретений, создатель реки Тигр; благосклонен к людям.

Объяснение:

Не вживається ъ в кінці слів і як розділовий знак (за необхідності замінюється дефісом);

звук [ɪ] (з етимологічних и, ы) передається літерою и;

[о] після м'яких приголосних передається як ьо, [jо] — як йо;

збережено вживання літери ѣ, що читалася згідно з українською церковнослов'янською традицією[8] як [і] (після голосних — [jі]);

збережено літеру ѳ — у деяких словах грецького походження;

в багатьох випадках звук [і] з давньої е також передається як ѣ;

[jі] після голосних, етимологічно не пов'язане з історичним ѣ, може передаватись двома як и або як ѣ (з Украини, з Украѣни);

звук [і] з давньої о (рідше — з давньої е) передається буквою і;

введено літеру є (церковнослов'янске довге є) для йотованого е;

введено літери ў для фонеми в в слабкій позиції, џ для звука [ʤ].

Використання та поширеність

Объяснение: