Католическая церковь — сформировалась в I тысячелетии н. э. на территории Западной Римской империи. Формирование отличительных особенностей церкви Запада, отличающих её от церквей Востока, началось еще в первые века истории христианства. Традиционно в трудах религиоведов считается, что в результате Великого раскола 1054 года христианская церковь разделилась на Западную и Восточную.
В результате Реформации от католицизма отошли многие страны на севере и в центре Западной Европы. В новое время католицизм начал распространяться в Новом Свете, Азии и Африке. В результате секуляризации общества в XIX и XX веке от активной религиозной жизни отошла значительная часть населения в католических странах.
В Новое время особое значение приобрёл вопрос существования Церкви в современном мире, что вызвало полемику консерваторов с модернистами. Значительной вехой в жизни Католической церкви стал Второй Ватиканский собор, в ходе которого был осуществлён ряд реформ церковной жизни.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
5. прочитайте фрагменты текстов и выполните . 5.1 к каким темам из перечня относятся фрагменты ниже текстов? фрагменты текстов 1) «если плыть дальше вдоль побережья, следует в море на юг большой мыс… на этом месте расположен город гераклийцев на понте (чёрном море), который… называется херсонесом… и в прежние времена отсюда доставлялся хлеб греками, так же как вывозилась солёная рыба…» 2) «что же касается до купцов – а они вид славян, - то они вывозят бобровый мех и мех чёрной лисицы и мечи из самых отдалённых (частей) страны славян к румскому (чёрному) морю, а с них (купцов) десятину взимает царь рума (византии), и если они хотят, то они отправляются по … реке славян и проезжают проливом столицы хазар, и десятину с них взимает их (хазар) правитель.» ответ запишите в виде таблицы: 1) 2)
Християнська Церква (грец. Ἐκκλησία, дослівно — Зібрання або покликані) — у християнському розумінні це спільнота людей, які сповідують Ісуса Христа Богом від рабства дияволу і гріху.
Слідом за св. Павлом[1], християни вважають Церкву «Тілом Ісуса Христа», зокрема через Таїнство Причастя Тіла і Крові Господньої — таїнство єднання віруючих з Христом.[2]
Розділ християнського богослов'я, що розвиває вчення про церкву називається еклезіологією. Християнське богослов'я розглядає Церкву у єдності земної (видимої) та небесної (невидимої)[2][3]. Під земною церквою розуміють всіх християн, що живуть на землі, а також ієрархічну структуру церкви. Головою небесної церкви є Ісус Христос, як її засновник, до неї входять також святі християни, що відійшли у вічне блаженство, янголи та Діва Марія.
Церква розглядається християнами як найважливіший та необхідний інститут християнства. Відповідно до вчення Кипріана іння душі поза церквою вважається неможливим (лат. Extra Ecclesiam nulla salus — поза церквою нема іння). В цьому аспекті Церква стає предметом християнської віри, зокрема Нікейський символ віри, що сповідується католицькою, православною та більшістю протестантськими церквами, включає такі слова:
Вірую в єдину, святу, соборну, апостольську Церкву
Объяснение: