Раскажите о строении домбры и кобыза

домбра    — казахский муз. инструмент.  применяется в качестве аккомпанирующего и сольного, а также основного инструмента в казахской народной музыке.

кобыз - один из древнейших казахских народных инструментов, а согласно исследованиям таких европейских ученых, как вернера бахмана, слави дончева и др., кобыз - является самым древним в мире смычковым инструментом.кобыз является прародителем многих смычковых инструментов. его наследники — фидель, ребек, пошет, который получил своё название от того, что его могли носить в кармане. фидель и ребек, в свою очередь, являются европейскими предками скрипки. изначально кабыз был одним из атрибутов священнодействий "камлания" казахских шаманов баксы.

 

домбра  (каз.  домбыра)  —  казахский  народный  двухструнный  щипковыймузыкальный инструмент.также является народным инструментом у  ногайцев. применяется в качестве аккомпанирующего и сольного, а также основного инструмента в казахской народной музыке. используется современными исполнителями.

корпус грушевидной формы и длинный гриф, разделённый . струны обычно настроены в  кварту  или  квинту.

На теренах Російської імперії на початку XX ст. була заборонена діяльність політичних партій. Проте це не могло зупинити розвиток політичного життя.

На початку XX ст. в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України було кілька основних напрямів: загальноросійський, український, єврейський і польський.

У російському напрямі консерватори виступали за збереження існуючого суспільно-політичного устрою Російської імперії, а ліберали, критикуючи самодержавство, хотіли перетворення Росії шляхом реформ на конституційну монархію. Російські радикали, які поділяли ідеали соціалізму та прагнули повалення самодержавства в Росії, діяли в краї доволі активно. У середовищі переважно робітників пропагували свої ідеї представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), створеної в 1898 р. Від 1903 р. вони поділялися на поміркованих меншовиків, які віддавали перевагу мирним методам діяльності, та більшовиків, які виступали за здійснення соціалістичної революції та встановлення диктатури пролетаріату.

Пролетар — позбавлений засобів виробництва найманий робітник.

Соціалізація — усуспільнення приватної власності.

Наприкінці 1901 — на початку 1902 р. в результаті об’єднання народницьких гуртків і груп утворилася Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів). Вони виступали за повалення самодержавства шляхом революції, здійсненої «працюючим народом». Вимоги запровадження загального виборчого права, республіки, демократичних свобод, робітничого законодавства та соціалізації землі забезпечували есерам доволі значну підтримку у Наддніпрянщині.

На початку XX ст. вагоме місце в суспільно-політичному житті краю посідав єврейський напрям. Активно діяв, особливо в межах «смуги осілості», «Бунд» (у перекладі «союз») — «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії», створений у 1897 р. Це була політична партія, яка захищала інтереси єврейських робітників І вела серед них соціалістичну пропаганду.

В українському напрямку Наддніпрянщини на основі громадівських рухів, що розвивалися раніше, розпочали формуватися нові течії: із громадівського руху — ліберально-демократична, зі студентського — соціалістична і націоналістична течії. Особливістю їх розвитку було те, що соціальну базу цих течій становила майже виключно українська інтелігенція. Це було зумовлено недостатньою розвиненістю та структурованістю українського суспільства під владою Російської імперії.

Объяснение:

Греческая система образования начала складываться ещё в архаическую эпоху древней греции и своей вершины достигла в vi  в. до  н.  э., прежде всего в  афинах . уже в v  в. до  н.  э. в афинах среди свободных афинянин не было неграмотных людей. обучение начинали примерно с двенадцати лет, к обучению допускались только мальчики, а девочек обучали их родственники хозяйству, мальчики учились писать, читать, считать; также преподавалась музыка, танцы,  гимнастика   — такие школы назывались палестрами. затем по достижении восемнадцатилетнего возраста все юноши, или  эфебы , как их называли, собирались со всей  аттики   под городом  пирей , где в течение года под руководством специальных учителей обучались  фехтованию , стрельбе из лука, метанию копья, обращению с осадными орудиями и так далее; в течение следующего года они несли военную службу на границе, после чего становились полноправными гражданами.