Сочинение один день из жизни средникового студента. памогите завтра здать надо.

средние века стали веком возрождения и становления системы образования в европе, появляются первые города, а вместе с ними и первые университеты. 

школяры, ваганты, как только не называли средневекового студента, свободного как ветер, романтика. 

давайте же вернемся   в это время и увидем сквозь призму образовательного процесса и социальных отношений, кто это студент, до сих пор являющийся главной интеллектуальной силой любого государства. назовем его жак, одно из самыз распространенных имен франции, и пусть он будет учеником самого известного учителя того периода абеляра.

жак, сегодня в париже, завтра он отправляется в шампань, ведь студент средневековья следует за учителями, чьи лекции им кажутся наиболее интересными.

жак не богат, для повышения социального статуса, студент должен получить не одно образование.

он снимает недорогое жилье, горожане не любят студентов, поэтому они осторожны в этом вопросе. вот жак на занятиях, он изучает богословие, ведь эта самая главная дисциплина средневекового образования, он учиться письму и умению красиво говорить, даже если не понимает значения слов, жак обязан их учить, т.к. надо умно выражаться.

 

Проте, це не означає, що до 1939 р.

в Українській РСР не відбувалося жодних заходів, які б вшановували

пам’ять українського поета. Як свідчать документи, подібна практика

(щоправда, не настільки широка) була поширена щонайменше з 1925 р.

У фондах ЦДАГО України відклався хоч і нечисленний, але важливий

комплекс матеріалів із довоєнної історії офіційних Шевченкових уро-

чистостей. У першу чергу, це постанови Політбюро ЦК КП(б)У, що

затверджували програму святкових і поточних заходів, та доповідні за-

писки Народного комісаріату освіти УСРР, на який, переважно, покла-

далася відповідальність за їх підготовку. Однією з перших була поста-

нова Політбюро ЦК КП(б)У від 6 березня 1925 р. “Про святкування дня

Шевченка”. А постановою від 3 липня

1925 р. “Про стан могили-пам’ятника Т. Г. Шевченка” місце поховання

Великого Кобзаря в Каневі підпорядковувалося Народному комісаріату

просвіти РРФСР, а на її благоустрій та “обслуговування відвідувачів

політико-просвітницькою роботою” передбачалося щороку виділяти

спеціальні асигнування

Готуватися до сторіччя Тараса Шевченка українці Російської імперії почали задовго до ювілейних днів. Особливо активно підготовчу роботу до вшанування пам'яті Великого Кобзаря проводили київські громадські діячі, науковці, вчителі народних училищ, журналісти, і, звісно ж, студенти. Ще за кілька місяців до ювілейної дати в київських газетах почали з'являтися матеріали, присвячені цій події. У стовпчиках хронік щодня друкувалися повідомлення про заходи і кроки навчальних закладів, громадських об'єднань, театрів, гуртків щодо організації  урочистостей, перевидання літературних творів та альбомів малюнків Шевченка, постановки вистав і концертів тощо.