Жизнь петрушки в родительском доме

Как и все дворянские дети - как сыр в масле : ежеминутная опёка тётушек и нянек ...

Объяснение:

Петр Андреевич с легкой иронией вспоминает свое детство, детство дворянского недоросля. Его отец Андрей Петрович Гринев в молодости «служил при графе Минихе и вышел в отставку премьер-майором в 17… году. С тех пор жил в своей симбирской деревне, где и женился на девице Авдотье Васильевне Ю. , дочери бедного тамошнего дворянина» . В семье Гриневых было девять человек детей, но все братья и сестры Петруши «умерли во младенчестве» . «Матушка была ещё мною брюхата, — вспоминает Гринев, — как я уже был записан в Семеновский полк сержантом» . С пятилетнего возраста за Петрушей присматривает стремянной Савельич, «за трезвое поведение ему в дядьки. «Под его надзором на двенадцатом году выучился я русской грамоте и мог очень здраво судить о свойствах борзого кобеля» . Затем появился учитель — француз Бопре, который не понимал «значения этого слова» , так как в своем отечестве был парикмахером, а в Пруссии — солдатом. Юный Гринев и француз Бопре быстро поладили, и, хотя Бопре по контракту обязан был учить Петрушу «по-французски, по-немецки и всем наукам» , он предпочел скоро выучиться у своего ученика «болтать по-русски» . Воспитание Гринева завершается изгнанием Бопре, уличенного в беспутстве, пьянстве и небрежении обязанностями учителя.

До шестнадцати лет Гринев живет «недорослем, гоняя голубей и играя в чехарду с дворовыми мальчишками» . На семнадцатом году отец решает послать сына на службу, но не в Петербург, а в армию «понюхать пороху» да «потянуть лямку» . Он отправляет его в Оренбург, наставляя служить верно «кому присягаешь» , и помнить пословицу: «береги платье снову, а честь смолоду» . Все «блестящие надежды» молодого Гринева на веселую жизнь в Петербурге разрушились, впереди ожидала «скука в стороне глухой и отдаленной».

Ассоль - дочь рыбака, но при всей суровости профессии отца и при том, что Ассоль воспитывает только отец( мамы нет) она очень романтична, верит в чудо, с богатым воображением . Проще говоря , мечтательница. Ассоль полностью оправдывает своё имя- лучистое, задорное и романтичное. Ассоль верить только в лучшее. Не обращая внимание на насмешки над её мечтой и злые пророчества не перестаёт верить в чудо . И её мечта сбывается. Она встречает своего принца. 

Грей - ещё с детства он был смелым, волевым и целеустремлённым. С взрослением не растерял своих качеств, а только приумножил их. Оставля отчий дом ради своей мечты, ещё раз доказывает, что Грей решителен и бесстрашен. Он выше всей обыденности, которая его ждала бы в родовом замке. Грей - это человек с сердцем романтика. 

Лонгрен - отец Ассоль. Один воспитывает дочь, так как жена его заболела и умерла. Хватается за любую работу, дабы содержать более менее достойно свою дочь. Замкнутый и даже нелюдимый человек . Люди не особенно то жаловали его . Из-за случая с Меннерсом. ( но на этот поступок у Лонгрена свой взгляд) Очень любит дочь и она отвечает ему тем же. 

Объяснение:

Журден – головний герой «Міщанин-шляхтич», для якого бажання стати дворянином – прекрасна мрія. Пристрасно бажаючи здійснити цю мрію, Журден ні про що не може міркувати розсудливо, тому його дурять всі навколишні, в тому числі вчителі лінгвістики, філософії, танців, фехтування. Однак при всій пристрасті «одворянитися» Журден зберігає свою живу натуру і залишається самим собою: даючи гроші в борг, він завжди знає їм рахунок; якщо його розсердити, він лається і б’ється, забуваючи всі великосвітські правила; він науку за те, що існують голосні й приголосні, приходить в захват від того, що говорить прозою. Г-жа Журден – дружина, в порівнянні з чоловіком розумна і начитанна, обдурити не відразу бачить підступ. Дружина Журдена, істинна представниця дворянства. Це розсудлива, практична жінка з почуттям власної гідності. Вона всіма силами намагається протистояти манії свого чоловіка, його недоречним претензіям: «Ти збожеволів на всіх цих примхах, муженек. І почалося це у тебе з тих пір, як ти здумав водитися з важливими добродіями ». Всі зусилля пані Журден спрямовані на те, щоб очистити будинок від не гостей, які живуть за рахунок її чоловіка і використовують його довірливість і марнославство в своїх цілях: «Ось що, гони-но ти своїх вчителів в шию з усією їх тарабарщиною». Люсіль – вперта, закохана в Клеонта, дочка Журдена. Люсіль отримала гарне виховання, вона любить Клеонта через його достоїнства. Тому, не знаючи про задум коханого та його слуги, щиро обурюється і пручається спробі батька видати її заміж за сина турецького султана: «Ні, батюшка, я вже вам сказала, що немає такої сили, яка примусила б мене вийти заміж за кого- | небудь, крім Клеонта ». Клеонт – закоханий в Люсіль. Клеонт шляхетний не по походженню, а за характером, він чесний, правдивий, люблячий. Клеонт впевнений, що тільки душевне благородство людини та її розумна поведінка в суспільстві є істинними. На його думку, всякий обман кидає на людину тінь. В образі Клеонта втілився ідеал класицизму: Поправді шляхетною людиною міг бути тільки той, хто у своїй поведінці керувався вимогами розуму, виходив з того, що прийнято було вважати добром.

Граф Дорант має шляхетне походження, вишукані манери, підкупливу зовнішність. Але при цьому він жебрак авантюрист, шахрай, заради грошей готовий на будь-яку підлість, навіть на звідництво. Ніколь – служниця, закохана Ковьеля. Ковьель – слуга, закоханий в Ніколь.