Вповести альпийская найдите эпизод , выпишите цитату , опишите ее . эпизод который доказывает что любовь , дружба важнее чем война ​

Авґуст Ґлуп

Авґуст є першим щасливчиком, який потрапив до шоколадної фабрики. Це товстий, ненажерливий, жадібний хлопчик. Ось як він сам охарактеризував себе: «Я дуже люблю поїсти, особливо шоколад. Мені його завжди мало. Добре, що я знайшов золотий квиток і поїду на шоколадну фабрику — там справжня шоколадна річка. Ох, яка смакота! Я там наїмся…».

Авґуст Ґлуп, як вже було відзначено, першим знайшов золотий квиток. Першим він і вибув з загадкового змагання Віллі Вонки, оскільки звалився у шоколадну річку. Це розпещений і дурний хлопчик. Хоча обжерливість і нерозсудливість — це його єдині пороки, на відміну від інших учасників. Кругозір Авґуста настільки малий, що обмежується тільки помислами про їжу. Він не може навіть хоч трохи передбачити наслідки своїх вчинків. Крім того, цей хлопчик дуже безпорадний. Він у всьому залежитить від своїх батьків. Не може без мами й кроку ступити. Така безпорадність говорить про дуже сильний симбіоз. У симбіозі завжди беруть участь дві особи, кожна з яких як би трошки неповноцінна. Проте разом вони утворюють одну повноцінну особистість. Як правило, саме симбіотичні особистості схильні до згубних пристрастей: алкоголізм, переїдання, наркоманія. .

Віолетта Бореґард

Це дурнувата та нахабна дівчинка, яка стала чемпіонкою з жування жуйок. Її власний рекорд у жуванні однієї жуйки — три місяці підряд. Віолетті подобається чіпляти жуйки на стільці, кнопки ліфтів тощо. Вона впевнена, що переможе всіх, в чому її підтримує і наставляє мама.

Віолетта — сильна й амбітна спортсменка, що зібрала всі призи, які тільки можливо. Звичайно, все це обумовлено не її власними бажаннями, а бажаннями її матері. Остання, попри власну амбітність, за все своє життя завоювала лише один приз за обертання жезлами. Мати наполягає на тому, що бути чемпіоном і завойовувати перші місця — це найголовніше в житті. Іншими словами, вона дає зрозуміти, що якщо Віолетта не буде так робити, то вона не буде її любити.

Верука Солт

Це вередлива, заздрісна, нахабна дитина. Вона має багатого батька, який робить для своєї дочки все, що та забажає. Щоб виконати забаганку Веруки й знайти золотий квиток, він купив мільйон шоколадок. Верука — маленька, обділена любов’ю дівчинка, вона нещасна та самотня, хоча на перший погляд це не дуже помітно. Річ у тому, що батьки, замість того, щоб голубити свою дочку, проводити з нею час, цікавитися її переживаннями, внутрішнім світом, віддають перевагу зовнішнім проявам любові. Вони відкуповуються від дочки дорогими подарунками, оскільки є заможними людьми, живуть у достатку та можуть собі це дозволити. Батьки виконують всі примхи дочки, тому що не вміють висловлювати свої емоції та не розуміють, як це важливо. Мати Веруки — сама нещасна жінка, яка страждає і від примх дочки, і від байдужості чоловіка. Не знаючи себе, своїх істинних потреб і здібностей, вона топить свій біль і самотність в алкоголі.

Объяснение:

Объяснение:

В повести Н.В. Гоголя "Шинель" прекрасно показан образ "маленького человека", которого все унижают, насмехаются над ним, совершенно не уважают и беспощадно жалят своими упреками и фразами. Представитель этого несчастного образа - Акакий Акакиевич Башмачкин, один маленький чиновник  из петербургского департамента, которому стыдно ходить в своей старой шинели,которую уже не починить, но на новую шинель у него не хватает средств. Нищие и бедные люди, которых он представляет, в этом образе, слились воедино в своих бедах и заботах. Они не могут позволить себе вечером поужинать, приходится голодать, не могут отдать грязное белье в стирку прачке, на всем постоянно экономят и все вещи тщательно берегут. Трудная и полная тревог, жизнь бедняков. Их все унижают, оскорбляют, потешаются над их жалким существованием. Они бесправны и им не на что надеяться. Когда главный герой накопил на драгоценную новую шинель, а делал он это долго и упорно, он наслаждался ею всего один день и ее украли, сняли с него грабители. Теперь, наш герой пытается достучаться до высших инстанций, надеется на но все усилия тщетны. Шинель не найти. Этот случай так влияет на него, что от горя не может оправиться и умирает. Но его заменяют быстро другим в департаменте и забывают вообще о его существовании. Как будто бы и не жил такой человек. Гоголь показывает всю трагичность этой ситуации, лицемерие и жадность этого высшего общества, его глупость и безжалостность к простым людям. Мне близки по духу слова самого автора:

"Исчезло и скрылось существо, никем не защищенное, никому не дорогое, ни для кого не интересное... но для которого все ж таки, хотя перед самым концом жизни, мелькнул светлый гость в виде шинели, ожививший на миг бедную жизнь". Радость у бедных мимолетна, лишь на мгновение они ее чувствуют и она растворяется в ночной мгле. И  они снова погружаются во мрак реальности и жуткой действительности. Горько и обидно это осознавать, и очень жаль несчастный люд, не отстоять себя и свои права в этих условиях. Маленькие люди в этом произведении не могут рассчитывать ни на какую они не могут осуществлять свои мечты, надеяться на перемены в лучшую сторону, все за ранее определено, вся их жизнь уже определена, выше этой планки им не подняться никогда. Именно так и изображает Н. В. Гоголь образ "маленького человека".