РМ (п) 8-9 Тема. Письмовий твір-опис природи за картиною Ф. Манайло. Золота осінь у художньому стил спс​

а й правда, крилатим ґрунту не треба.

землі немає, то буде небо.

  немає поля, то буде воля.

немає пари, то будуть хмари.

  в цьому, напевно, правда

а як же людина? а що ж людина?

  живе на землі. сама не літає.

а крила має. а крила має!

  вони, ті крила, не з пуху-пір"я,

а з правди, чесноти і довір"я.

  у кого - з вірності у коханні.

у кого - з вічного поривання.

  у кого - з щирості до роботи.

у кого - з щедрості на турботи.

  у кого - з пісні, або з надії,

або з поезії, або з мрії.

  людина нібито не літає

а крила має. а крила має!

    Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія... 
     Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!