Игровые, проблемные ситуации, направленные на развитие интегративных качеств в процессе организации непосредственно-образовательной деятельности. . по педагогике, но т.к. этого предмета в списке нет, помещаю в категорию психология

Попала под дождь и гроза и ливень в том числе и с кем я общаюсь с человеком который тебе дорог в Росси.

Спілкування - складний соціально-психологічний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності і включає в себе обмін інформацією, вироблення стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння партнера. В соціальному плані воно виступає засобом передачі людської культури і досвіду. Його специфіка полягає в тому, що співрозмовники розкривають свій суб'єктивний світ один іншому, виявляють індивідуальні особливості.

Змістовна сторона спілкування - це сукупність матеріальної, когнітивної, кондиційної, мотиваційної та діяльнісної складових:

матеріальне спілкування - обмін предметами і продуктами діяльності людини для існування і розвитку;

когнітивне - передача знань, навичок, умінь;

кондиційне - взаємовплив людей на створення стану фізичної і психологічної готовності до будь-якої корисної роботи (наприклад, до навчання);

мотиваційний - передача один одному спонукань, установок, мотивів до дій в певному напрямку;

діяльнісної спілкування - обмін навичками, операціями, вміннями з метою вдосконалення практики.

Спілкування різниться по:

Кількості учасників: міжособистісне, групове, масове;

вербальне (мова, мова), невербальне (міміка, жестіка);

Положення спілкуються: контактна (приватне), дистанційне (наприклад, через засоби масової інформації);

Умовами: офіційне (організовані зустрічі), неофіційне (за власною ініціативою);

Завданням: установче (з метою знайомства), інформаційне (обмін повідомленнями);

Засобам: безпосереднє (рука, голова, голосові звуки), опосередковане (слід, радіо, телебачення), пряме (можливість бачити, чути, відчувати), непряме (через посередників).

1. Патернализм (в медицине) — классическая модель взаимоотношений между врачом и пациентом, при которой пациент полностью полагается на квалификацию и опыт лечащего врача.  

Деонтология, или деонтологическая этика (от др. -греч. δέον «должное»), — учение о проблемах морали и нравственности, раздел этики. При вынесении оценки совершённому действию деонтология руководствуется его соответствием или несоответствием определённым правилам.

2. При медицинском паттернализме врач выступает в роли «отца», заботящегося о «ребёнке», и полностью берёт на себя ответственность за здоровье и жизнь пациента.

3. Врачу следовало б составить убедительную беседу с пациентом.

4.  Диагностирование болезни ->  оценка рисков и состояния пациента ->  сообщить пациенту о текущем состоянии дел ->  при получении отказа пациента в сообщить о состоянии здоровья пациента близким (при их наличии), если они знали о болезни (не нарушая медицинскую тайну) и попросить их повлиять на решение пациента -> если таких людей нет,  то отправить пациента к психиатру ->  если пациент отказался, то взять у него расписку об отказе.

5. В - врач

   П - пациент

В:  Результаты ваших анализов неутешительные: (

объяснение рисков при отказе от операции).  Я настаиваю на проведении операции уже сегодня вечером.

П: Нет. Я отказываюсь.

В:  Есть серьезная угроза вашей жизни, подумайте о своих близких.

П:  Они не знают о моей болезни / у меня нет близких.

В:  Так сообщите их / у вас, наверное, много незавершенных дел в жизни, вам еще рано умирать.

П: Нет, не хочу/ нет, уже пора.

В:  У вас очень пессимистические взгляды, пообщайтесь с моим коллегой, возможно, он вас убедит. (Выписывает направление к психиатру и дает пациенту).

П: Нет Хорошо.

В: Тогда дайте расписку об отказе / сообщите о своем решении относительно операции после беседы.