33. Психологічний механізм уяви — це: а) типологічні особливості вищої нервової діяльності; б) дисоціація життєвих вражень та об’єднання виокремлених елементів у нові комбінації; в) виконання різних розумових дій, завдяки чому зберігається зв’язок продуктів людської фантазії з реальністю; г) здатність нервової системи фіксувати й зберігати враження. 34. Відтворення образу предмета, що ґрунтується на минулому досвіді суб’єкта і виникає під час відсутності впливу предмета на органи чуття, називається: а) відчуттям; б) сприйняттям; в) уявленням; г) почуттям. 35. Специфічним проявом впливу образів уяви на рухову сферу особистості є: а) ятрогенія; б) ідеомоторні акти; в) аглютинація; г) тактильно-кінестетичні відчуття. 36. Між уявленнями різних людей існує відмінність: а) за яскравістю; б) за повнотою образу; в) за виразністю; г) за яскравістю, повнотою й виразністю. 37. Пасивну й активну уяву розрізняють: а) за предметом відображення; б) за формою існування матерії; в) за спрямованістю відображення; г) за ступенем психічної активності. 38. Підставою класифікації уяви на зорову й слухову є: а) форма існування матерії; б) предмет відображення; в) провідний аналізатор; г) активність суб’єкта. 39. Процес створення людиною образів бажаного майбутнього — це: а) мрія; б) марення; в) утопія; г) фантазія. 40. Нетактовне слово вчителя, що травмує психіку учня, породжуючи фантастичні страхи, може викликати такий нервовий розлад, як: а) ятрогенія; б) дидактогенія; в) стигма; г) аглютинація. 41. «Склеювання» різних якостей, властивостей, частин, які в повсякденному житті не поєднуються, називається: а) гіперболізацією; б) схематизацією; в) типізацією; г) аглютинацією. 42. Прийом збільшення або зменшення якостей чи властивостей предмета, зміни кількості його частин або їхнє зміщення називається: а) гіперболізацією; б) схематизацією; в) типізацією; г) аглютинацією. 43. Уява, що завжди спрямована на розв’язання творчого або особистісного завдання називається: а) активною; б) репродуктивною; в) оригінальною; г) творчою. 44. Прийом створення уявних образів, що найяскравіше відображається у шаржах, називається: а) аглютинацією; б) перебільшенням; в) типізацією; г) акцентування.