ответ:Эдвард Торндайк родился в Вильямсбурге, штат Массачусетс. Его отец был священником методистской церкви. Семья придерживалась строгих правил и норм поведения. В детях с ранних лет воспитывались привычка к труду и полная самоотдача правому делу. Возможно, поэтому все три сына поступили в университет и добились больших результатов в научной деятельности.
Эдвард Торндайк поступил в Уэслианский университет. Ещё будучи студентом, он увлёкся психологией, прочитав книгу У. Джеймса «Основы психологии». Она настолько его заинтересовала, что Торндайк решил встретиться с автором и поехал в Гарвардский университет.
В 1898 году он защитил докторскую диссертацию в Колумбийском университете под руководством Джеймса Кеттела. С 1904 года стал профессором Колумбийского университета.
После написания своей диссертации «Интеллект животных» Торндайк оставляет опыты над животными и переключается на людей. В 1899 г. он поступает на должность преподавателя психологии в педагогический колледж Колумбийского университета и там проводит психологические исследования проблемы обучения людей, а также увлекается такой сферой научной деятельности, как тестирование интеллекта.
В 1912 году Торндайк становится президентом Американской психологической ассоциации. В 1939 году он уходит в отставку, однако активно продолжает свою научную деятельность вплоть до смерти в 1949. Его вклад в науку оценён по достоинству многими учёными и исследователями, к примеру, основателем бихевиоризма Джоном Уотсоном и русским учёным И. П. Павловым. Его научные исследования и работы по теории научения стимулировали огромный интерес в американской науке именно в этой области. Объективность и точность сделали труды Торндайка классическими. Своими работами Торндайк показал, что психология как наука выходит далеко за рамки простой механики и биологии. В её основании лежат совсем другие начала, а сфера исследования распространяется помимо самого организма и на область его взаимодействия с внешней средой.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Дослідження свідчать, що в групі статус дітей різний: завжди відрізняються «зірки», «популярні» і «непопулярні» діти. Чи залежить домагання дитини від статусу в групі та її реальних можливостей керувати? Дайте психологічне обґрунтування своїм висновкам. Андрійко (5 років) - активний, енергійний, інтелектуально розвинений хлопчик. Йому властиві прагнення керувати однолітками і невміння їх вислухати. Як можуть розвиватися взаємини Андрійка з однолітками? Як перебороти ці недоліки у поведінці дитини? Діти постійно спілкуються з батьками і однолітками. Чому спілкуючись з однолітками, дитина збагачує свій словниковий запас більше, ніж при спілкуванні з батьками? 4. Марія (6 років) заявляє: «Якби я була вихователем, я б дозволяла дітям більше малювати і ліпити». Назвіть можливі причини критичного ставлення дитини до вихователя і його діяльності. Дайте поради вихователю щодо організації дитячої діяльності. . Діти граються у хованки. Сергійко стоїть обличчям до дерева, а діти ховаються. Випадково його погляд зупиняється на жучку, що виповз з- під кори. У мить жучок опиняється в руці хлопчика. Він сідає на траву і починає розглядати жучка. Діти гукають Сергійка, але він продовжує розглядати жучка. Назвіть мотиви поведінки Сергійка. Який підхід вихователя доцільний у таких випадках? 2. Вихователька поросила дітей старшої групи зробити прапорці. Одну частину прапорців вона запропонувала використати для прикрашання групової кімнати, іншу - віддати малюкам, оскільки вони ще не можусь собі їх зробити. Чи якісно буде виконана робота? Назвіть основний мотив поведінки дітей. 3. Сашко (6 років) добре катається на лижах із гірки. Мама помітила, що коли на горці мало дітей син не дуже охоче катається, а коли багато, то сміливо з’їжджає із найвищої гірки, сміється, кричить. Дайте психологічне обґрунтування поведінки Сашка. Який мотив лежить в основі його поведінки? 4. Батьки часто скаржаться на те, що діти швидко розбирають і ламають іграшки, які так хотіли мати. Коли їх сварять, вони, виправдовуючись, кажуть, що хотіли подивитися з чого вони зроблені. Укажіть можливі причини такої поведінки. Який основний мотив поведінки дітей? 5. 3-річний Віталик часто хвалиться рідним, що він дуже сильний. «Я можу підняти отой камінь!» - хлопчик указав на великий камінь, який він не здатний навіть зрушити з місця. З ’ясуйте, які мотиви виражені в поведінці Віталика і чи можуть вони спричинити негативні прояви. 6. 4-річним Дмитрику, Славку і Андрійку запропонували грати у дидактичну гру і пояснили, що переможця нагородять призом. Діти вирішили виконувати усі дії разом, а не по черзі, як було вказано вихователем в умові гри. Вони підказували один одному відповіді, а коли гра закінчилась, кожен вимагав собі призу, незалежно від досягнутого результату. Обґрунтуйте дії дітей. Як слід поводитися вихователю? Діти постійно чують від дорослих: «Потрібно бути чесним, слухняним, посидючим» та ін. У чому помилковість дій дорослих? У який б можна сформувати моральні якості? Більшість батьків вважає, що діти не слухаються через упертість або лінощі. Чи може дитина, слухаючись, оволодіти своєю поведінкою? Чим потрібно забезпечити дитину, щоб вона оволоділа своєю поведінкою? 3. Андрійко (6 років) допоміг маленькій дівчинці зав’язати шарф. Коли його запитали, чи не сестричка вона йому, він відповів, що ні. І додав, що вона маленька, а маленьким потрібно допомагати. Яке моральне почуття виявив Андрійко? 4. Оля (4, 5 роки) принесла з дому гарну ляльку, дала погратися Іринці, а потім Ані. Вихователька помітила, що Оля ділиться іграшками тільки з деякими дітьми. На запитання, чому вона не всім дає іграшки, Оля відповіла, що вона дружить тільки з двома дівчатками. Дайте психологічне обґрунтування поведінки Олі. 5. Ігор - гіперактивна дитина. Удома йому постійно говорять, що необхідно реагувати на образи товаришів і «давати здачу», оскільки сильних поважають. Обґрунтуйте, які наслідки можуть породити настанови батьків. Як діяти у відповідній ситуації вихователям?
< Попер ЗМІСТ Наст >
Психічний розвиток новонародженого та немовляти
Психологічні особливості фази новонародженості
Відразу після народження дитини медики, користуючись спеціальною 10-бальною шкалою В.Апгар, визначають рівень життєздатності новонародженого. В залежності від отриманої кількості балів діти поділяються на 2 категорії:
o діти з високим рівнем життєздатності - від ів і вище, їх вага становить 3-3,5 кг, зріст - близько 50 см;
o діти зі зниженим рівнем життєздатності - менше ів за шкалою Апгар, сюди відносяться недоношені діти, близнята, ослаблені новонароджені (ті, що в пренатальному періоді піддались впливу тератогенів).
Шкала В.Апгар включає п'ять критеріїв діагностики новонароджених (максимум по на кожен критерій):
колір шкіри (рожевий чи синюшний), характер дихання, серцебиття, мускульний тонус та рефлекторна збудливість (крик)
Перша категорія дітей має сприятливе соматичне підґрунтя для психічного розвитку, а діти зі зниженим рівнем життєздатності складають групу ризику щодо виникнення відхилень фізичного та психічного розвитку і тому потребують особливого догляду.
Життя дитини в постнатальному періоді починається з кризи новонародженості, що спричинюється різкою зміною середовища існування дитини з пренатального на постнатальне. Дана криза виявляється у втраті ваги новонародженим, а розв'язується через процеси його адаптації до нових умов автономного життя. Прилаштування дитини до самостійного існування відбувається завдяки систематичній турботі дорослих.
Фізіологічною основою для розгортання психічної діяльності новонародженого є його вроджені безумовні рефлекси:
Фаза новонародженості охоплює перші 4-6 тижнів