10 прислів'їв про книгу. на украинском языке)

1.книги - ключ до знань. 2.хліб наснажує тіло,книга -розум . 3.одна книга тисячі людей навчає. 4.книга -твій друг,без неї як без рук. 5. з   ручаїв-ріки ,з книжок- знання. 6. з книгою жити -з добром дружити. 7.кому книга-розвага,а кому-навчання. 8.книга-міст у світ знань. 9.книга подібна воді- дорогу проб'є всюди 

Тема: заклик до сприйняття людської гідності, неповторності кожної особистості. iдея: довести читачевi, що кожна людина неповторна. ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності". мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади. провiдним художним засобом є — «ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» епiтети: «очицями, повними блекоти», «він гримів одержимо і люто», «лице рябе». протиставлення: «ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.» афористичний висновок вірша "" можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.

Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, соломія вирішує йти за остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в бессарабію: «пропадай воно все пропадом… піду і я світ за очі… вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…». на цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «соломія все йшла. вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди».     вона готова тягнути остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. відданість остапу не мала меж: «люди добрі,— благала соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… ви ж бачите — пропадаємо… чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… я вам оддячу, я вам одроблю… візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… ось нате…»