Що таке філософічність поезії? філософічність поезії рильського

Максим рильський: “молюсь і ві”, “коли усе в тумані життєвому…”, “солодкий сві”, “запахла осінь в’ялим тютюном…”, «яблука доспіли…», «мова» різногранний творчий шлях. приналежність до групи київських “неокласиків”. їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. філософічність, афористичність лірики поета, “прозорість” її форми. мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність. проблема прекрасного в поезії м.рильського періоду «третього цвітіння» («троянди й виноград»). рідна мова – духовне багатство людини («мова»).

ответ:

"як же його жити, та хіба ми крадемо? ми своє одбирає пан — наробив нами, жид — надурив з а нам хіба з голоду пропадати? серед шляху "

— ви казали, бабусю, що бог нас хлібом годує?

— він, дитино, — він нас годує

— а чого ж мама хліб заробляє, — ось досі з роботи нема. — каже, якби не робила, то нічого б було і ї

объяснение:

є такі люди, що найважчу тугу виливають сміхами, жартами. про них завжди кажуть, що вони ніколи горя не знають; зовуть їх за те щасливими.

доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе -- само прийде.

злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві. і в такого іноді бувають часи, що оступлять його добрі думки, мучать його, чоловіча совість не замирає в самій запеклій душі.

дівчата — не розсада, щоб їх ховати геть од світу. дівчатам треба світу — багато світу. треба, щоб і їх побачили; треба, щоб і вони бачили. треба, щоб було чим згадати молодий дівоцький вік!

Комедія карпенка-карого "сто тисяч" і "вічна" тема влади грошей над людиною   карпенко-карий іван драматургія карпенка-карого розмаїта за тематикою, жанрами, образами… у багатогранних характерах він відобразив інтереси, прагнення різних соціальних слоїв українського суспільства: стяжателів землі, капіталу, землевласників-мільйонерів і селян-бідняків.  сила комедії «сто тисяч» у тому, що в ній правдиво відтворено нові зміни в житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її засоби експлуатації та збагачення.  головним персонажем твору є герасим калитка. життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них. земля для калитки — це скарб, основа для наживи, тому він говорить про неї із захопленням, благоговінням: «ох, земелька, свята земелька, божа ти дочечко! як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… приобрітав би тебе без ліку… глянеш оком навколо — це твоє, там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і молосується жито: і все то гроші, гроші, гроші…».  він не бачить іншої мети у житті, як накопичення землі, мріє про той час, коли його «розіпре грішми». тільки гроші можуть визвати у нього лагідні слова, пісню, хвилинку уваги до жінки, навіть сльози.  прагнення накопити грошей, землі і визначають його життєві принципи: «лупи і дай», «бери у свого і в чужого». він засліплений жадобою багатств, для нього навіть життя нічого не варте. калитка, ставши шахраєм, звироднів морально.  тому, коли людина втрачає моральні якості, а над нею бере владу матеріальне багатство, вона перетворюється на жалюгідного «монстра». таким став і калитка.