Образ степана за твором мартин боруля

Мартин боруля  — головний  персонаж  комедіï. це людина із заможноï верхівки села, не засліплений жадобою збагачення, не позбавлений рис гуманності. однак це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лінію». коли б його спитали, навіщо йому те дворянство, він, певно, не зміг би належно пояснити своє дивне бажання. мартин  — гарний сім'янин, у домі порядок і достаток; i  авторитет, i  гроші  — все це в нього є. виявляється, герою треба дворянського  титулу, який, на думку мартина, зробить йогопаном. у своєму домі цей  «міщанин-шляхтич»  (так назвав свого героя журдена французький драматург  мольєр) заводить дворянські порядки, сам мучиться через своï химери, але терпить, бо вважає таку « перебудову» шляхом до політично-правового місця в поміщицько-капіталістичній державі, яке мало дворянство.мартин велить своïм дітям називати себе не татом, а «папінькою», а маму «мамінькою». він довго вранці вилежується в ліжку, як пан, хоча в нього, трудящоï людини, від довгого лежання з незвички болять боки. дочку марисю хоче віддати заміж за «образованого чоловіка», сина степана мріє бачити знатним чиновником. смішно дивитися, як «правила» дворянського побуту суперечать традиційним порядкам сім'ï мартина, викликають нерозуміння і подив членів родини. висміявши таку поведінку свого героя, карпенко-карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєï рідноï землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаïв. головне не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.

Рік:   1927 (написана за 2 дні) літературний рід:   епос жанр «моя автобіографія» остап вишня:   гумореска тема «моя автобіографія» остап вишня:   розповідь про батьків, навчання й формування світогляду письменника. ідея «моя автобіографія» остап вишня:   висвітлити фактори, які впливають на формування митця, у гумористичній формі. композиція:   3 розділи. 1 розділ — народження остапа вишні, його дитинство (  де й коли народився, про батьків та дідів); 2 і 3 розділи — навчання остапа вишні; формування його світогляду. композиція твору відповідає формі ділового паперу – автобіографії. гумореска скомпонована з окремих невеличких розділів – «фресок». автор «вихоплює» найяскравіші епізоди, події. це не лише життєпис, а й аналіз пережитого автором. гострий на слово гуморист постає серйозним і вдумливим. проблематика «моя автобіографія» остап вишня формування митця пошана до старших повага до вчителів відповідальність за свою працю засоби творення комічного у гуморесці «моя автобіографія»: уживання наукових, військових та політичних термінів для зображення щоденної роботи та побутових подій. поєднання ділового та художнього стилів (змішування стилів). уживання фразеологізмів у прямому, а не переносному значенні. іронія, прихована насмішка. парадокси — несумісні поняття, що виключають або протирічать одне одному. використання народної етимології, лайливих висловів. зображення комічних ситуацій, деталей, подій. використання жартівливих народних приказок і прислів’їв, порівнянь. у назві гуморески «моя автобіографія» використано тавтологію.

Осінь… опале листя кружляє довкола ні холоднуватий вітерець змушує нас одіти теплий одяг. усі метушаться, кудись спішать: хтось на роботу, хто на навчання, а хто в пошуки нової долі… а я? я іду і милуюсь своїм рідним містом, яке завжди заворожувало своєю красою та архітектурою, пам’ятками давнини… сонечко, яке ледь-ледь пробивається крізь похмуре небо, торкається моїх щік та ніжно змушує мене здригнутись та одіти сонячні окуляри… учні по дорозі до школи збирають найкрасивіше опале листя та несуть до класів, щоб показати вчителям, та позмагатись з однокласниками про те хто знайшов найбільший та найгарніший кольоровий листок, що може стати прикрасою аудиторії. старші також не поступаються дитячістю, вони , таке враження, що зараз впадуть у купи листя та будуть купатись у ньому… закохані парочки ідуть дивлячись на небо, яке , здавалось б, от - от скине на нас краплинки дощу. проте ніхто за це не переживає, адже, після дощу повітря свіже-свіже, і прогулюватись під час дощу навіть приємно і романтично. коли легкий вітерець віє, легко проходить по шиї, торкається холодних рук, і…починає падати дощ… краплини його проходять по шкірі, легко лоскотаючи та котячись по щоці…