Зв*язна розповідь про дитячі уявлення та пригоди сашка. (о.довженко "зачарована десна")

Повість «зачарована десна» — лірична розповідь про дитячі роки хлопчика сашка. але чи можна назвати її повністю автобіографічною? мені здається, що цей твір дещо схожий на легенду про бідне дитинство великого письменника, адже писав його довженко в часи, коли соціальне походження мало величезне значення і згадка хоча б про якийсь достаток батьківської сім'ї могла до небажаних висновків. і тому письменник так майстерно перемішав правду, напівправду і вигадку. сашкова сім'я жила у хаті, яка була збудована невідомо коли і ким. «здавалося, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом, і схожа була також на стареньку білу печерицю. дуже мальовнича була хата. одне, що не в ній, і то не нам, а матері, вікна повростали в землю і не було замків». така хата була символом нужденності полісся. насправді ж хата довженків дуже відрізнялася від літературної, і ми це можемо побачити на фотографіях, вміщених у біографічних книжках письменника. звичайно, вона не була палацом, але й через п'ятдесят років її вікна розміщені високо над землею. просторі будівлі на кілька кімнат в ті часи мали заможні господарі. промовистим є той факт, що батько довженка крім сільської роботи підробляв: «своїми кіньми возив торгівців на ярмарок». скоріше за все, коні ці не були бідняцькими шкапами, адже торгівці мали гроші і могли найняти собі власника добрих коней. а хіба міг бідний неписьменний сільський дядько дати своїм дітям не тільки початкову освіту, а й відправити сина й доньку продовжувати навчання «в городі»? сашків батько все життя не міг пробачити дідові семену «своєї темноти» і мріяв вивчити сина. спочатку повів його у сільську школу, і довженки стали перед учителем леонтієм опанасенком. той почав розпитувати сашка перекрученою російською мовою, і, коли переляканий хлопець не зміг назвати імені батька, вчитель виніс свій вердикт — «неразвитой! » скільки ж було по україні таких нерозумних вчителів, які не вміли говорити до ладу російською, калічили її, а зобов'язані були вчити дітей тільки чужою мовою. перша зустріч зі школою неприємно вразила сашка, і в повісті «зачарована десна» довженко з більшим задоволенням згадує своє вільне дитинство, майстерно описує картини природи. саме в таких епізодах письменник найбільш автобіографічний. малий сашко сховався в клуні і перебирає в пам'яті приємне і неприємне в його світі. він боїться бабиних прокльонів і страшного суду, не любить, коли довго йде дощ і коли п'явка впивається в ногу, коли гавкають на нього чужі пси або гуска сичить і скубе за штани. він не любить носити в одній руці велике відро води, полоти і пасинкувати тютюн. неприємно бачити батька п'яним, ходити босими ногами по стерні, їхати на возі з сіном, коли здається, що віз от-от перекинеться. але на світі для хлопчика є дуже багато приємних речей. він любить дивитися на малий вогонь і обнімати лоша або прокинутися рано-вранці і побачити в хаті теля. приємно знайти пташине гніздо і їсти паску, приємно ходити по теплих калюжах і спати в човні. це був світ перших дитячих вражень хлопця, його стихія, усе далеке й близьке сприймалося в образах, і все це вбирала вразлива сашкова душа, щоб пізніше наповнити повість «зачарована десна». 

вся длина, лицо ужасающей опасности, источник, ручеек, сбор, электрический угорь, контрабандист наркотиков, малярия, враждебные племена, Острозубый кайманский крокодил, истинное вдохновение, бывший армейский капитан, экспедиция в джунгли, вырубка лесов, повышение осведомленности общественности, захват внимания, отправление, поднимающие волосы моменты, яма гадюки, рой ос, инъекция антибиотиков, лесной работник, натянуть лук, добраться до места назначения, рухнуть от истощения, чудо природы, сохранить, любой ценой

Мәтінді мұқият оқып, мазмұндаңыз, ондағы тірек сөздерді, негізгі және қосымша

ақпараттар мен көзқарастарды табыңыз.

мәтін:Екі дос

Ертеде, ел арасында жаугершілік жиі болған кезде қазақтың екі жауынгері төс

қағысып, дос болады.

Бірде әскерлер бір өзеннің бойына шатыр тігіп дамылдайды. Сонда тұтқиылдан

жаудың қаптаған қалың тобы шабуыл жасайды. Тонаған мал-мүліктерін тиеп кетеді. Қолға

түскен қазақ жасағын айдап әкетеді.

Әлгі екі достың біреуі жау қолына түседі. Досының қолға түскенін естіген екінші батыр

күздің қара суығын елеместен өзенді малтып өтіп, жау жатқан жағаға келеді. Анталаған

жау әскерлері оны тарпа бас салады. Жауынгер өзін қолбасыларына алып баруын өтінеді.

Алып барған соң, ол жаудың қолбасына:

- Мен қолдарыңа түскен бір жауынгерге құн төлеп, сатып алуға келдім. Менің оған

айырбасқа берер мал-мүлкім жоқ. Бір-ақ нәрсе беремін. Ол - өзімнің өмірім. Досымды

босатсаңдар, ол үшін өзімнің өмірімді қияр едім, - дейді.

Қолбасы ойланып отырып, оны сынамақ болады да:

- Жарайды, мен сені қыршыныңнан қимай-ақ қояйын. Маған сол өміріңнің бір бөлшегін

ғана берсең болды, - дейді.

- Ол не? - деп сұрайды досын құтқаруға келген жігіт.

- Маған сенің көздерің керек, - дейді қолбасы.

- Ол да болсын, көзімді ал да, досымды босат, - дейді жігіт. Ол бұл сыннан сүрінбей

өтеді.

Әлгі жауынгер тұтқыннан босанған досының иығына қолын артып, зағип күйі қуана

күлімдеп келе жатады. Мұны көрген жаудың қолбасшысы: «Мұндай ерлері бар халықты

тұтқиылдан келіп, қапыда бас салған жағдайда болмаса, бетпе-бет ұрыста жеңу өте қиынға

соғар»,- деп түйе

Розробки уроків

Підручники

Відео

Атласи

Реферати

Книги

Історія української культури. Навчальний посібник

5.6. Становлення культури Слобожанщини у XVII-XIX ст.

Слобожанщина - це край з неповторним геополітичним положенням на перехресті Сходу і Заходу, Півдня і Півночі. Політичні, економічні, культурні течії як з західних, так і з східних обріїв впливали на розвиток культури краю. Розкопки археологів свідчать, що на території Слобожанщини віддавна мешкали різні народи: східно-сарматські, черняхівські племена, половці та ін.

Крим цих племен, які займалися тваринництвом, землеробством і ремеслом, жили також племена унікальної салтівської культури, стародавні сліди якої були знайдені в селі Верхній Салтів (Вовчанський район Харківського регіону) [1, с. 171].

На початку 1 тисячоліття н. е. територія нинішньої Слобожанщини складала південно-східну окраїну придніпровського масиву слов’янських хліборобських племен роменської культури.