Напишите сочинение на тему дивовижна краса свиту та вминня видкрити його для себе !

Дивовижна краса світу  яка мене оточує , є найголовнішою окрасою мого   життя , саме вона дає мені сили , терпіння та добра . коли подивлюсь я на   те жовте поле , на ті різнобарвні квіти ,  на душі стає спокійніше , що я живу саме в таких чудових краях . кожна людина може відкрити ці краї  для себе по - різному , одна - як ніби-то для неї ця краса є казкою , а інша - як любов до дивовижних своїх країв . але в будь-якому випадку ми    повинні гордитися красою нашого краю !

Объяснение: Будова думи має три частини.

Зачин («заплачка»): «Що на Чорному морі,… Бідних невольників».

Основна частина: «То вони тридцять літ у неволі пробувають,…Для лакомства нещасного».

Кінцівка («славославіє») : «Ой визволи, Боже, нас всіх, бідних невільників …Нас, бідних невільників!»

 Урочистість підсилюється прийомом ретардації (хаотичне повторен­ня частин тексту з метою уповільнення розповіді): «… дівка-бранка, Маруся, попівна-Богуславка», «Ви, біднії невільники…»

Кількість складів у рядку від 4 до 20 (нерівноскладовість)

Що / на / Чор/ но/ му / мо / рі

Що / на /  ка / ме / ні / бі/ лень/ ко/ му

Там/ сто/  я  / ла /тем/ ни/  ця / кам/ я / на / я

 Рядки групуються за завершеністю думки (тирадами)

Що на Чорному морі,

На камені біленькому,

Там стояла темниця кам'яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,

Бідних невільників.

То вони тридцять літ у неволі пробувають,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.

То до їх дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Приходжає,

Словами промовляє:

«Гей, козаки, Ви, біднії невольники!

Угадайте, що в нашій землі християнській за день  тепера?»

Рядки найчастіше по­єднані дієслівною римою, одразу римуються декілька рядків: пробувають – не видають, приходжає – промовляє, зачували – познавали – промовляли…  

Згадуються магічні числа: сімсот козаків, тридцять літ

Часті тавтологічні повтори: кляли-проклинали; потурчилась, побусурменилась

Як фольклорний твір має сталі епітети: темниця кам'яная, Божого світу, білим лицем, сирої землі, тяжкої неволі, яснії зорі, тихі води

Маруся Богуславка — цілком реальна особа, за усними переказами звільнила козаків з неволі

Належить до ліро-епосу (сюжет розкривається віршованою мовою)

приступаючи до детального зображення пекла, котляревский значно відкидається від язичеського подання про нього. він малює пекло таким, котрим його можна побачити на фресках християнських соборів: на них грішники караються за конкретні людські пороки. письменник намагається викрити їх як можна ширше. іноді ми навіть забуваємо, що перед нами картина пекла, тому що кожний рядок поеми – це замальовка з реального буття, пороки якого в гостро сатиричній формі викривав автор. він замальовує всі сфери людського життя: тут каралися грішники за політичні провини («що людям пільги не давали» , попи – «знали церков що одну») , економічні злочини («торговки» , шмаровози, ті, хто «поганий продавали товар») , соціальні правопорушення («всі , всі злодії», «які по правді не судили» , «себе що самі вбивали») , за моральні недоліки (брехуни, «обманювали що дівок» , «паливоди й волоцюги» , «що себе на час») , за відступництво від духовних норм («усе ворожки, чарівники» , «що знали весь святий закон» , а «як же були на самоті, то молитовники ховали») . дістається в пеклі й батькам, «яких синів не вчили» , і мудрецям, які не знали, «звідки узявся мир? » , і лікареві, що «чванився, як людей морив» . всіх «оселив» у пекло и. котляревский: богатих і бідних, старих і молодих, чоловіків і жінок, тому що гріхи можуть заволодіти будь-якою душею – і тоді людин стає кандидатом вад.