Хто такий пилипко із козака швайки?

Пилип - ім'я швайки, одного з найкращих вивыдників україни ( версія в. рутківського)

(1902) літературний рід:   епос. жанр:   повість. тема:   зображення трагічної події, що сталася в гуцульській родині хлібороба наприкінці xix ст. головна ідея:   поміркувати над причинами братовбивства, тобто пер-шогріха, зла у світі. головні герої:   заможний ґазда івоніка федорчук, його дружина ма­рійка, старший син михайло, молодший син сава; заможний ґазда ва­силь чоп’як, його дружина докія й дочка парасинка, чоловік парасинки тодорика; панська наймичка анна; циганка рахіра та її батько григорій. сюжет твору:   заможний ґазда василь чоп’як віддає свою дочку па-расинку за нелюба тодорику (дівчина закохана в михайла федорчу-ка) — старий івоніка на весіллі каже, що шкодує за такою невісткою, як парасинка, його михайло був би прекрасною парою, проте його скоро заберуть до армії; михайло — чемний і працьовитий хлопець, молодший син сава — байдужий до господарства, не любить землі; івоніка каже, що він не одержить у спадок землі, якщо не зміниться — івоніка зізнається докії, що має гроші, щоб відкупити михайла від армії, проте не знає, чи вдасться — марія була трудолюбивою ґаздинею і дуже економною, тому на селі її називали скупою; якось вона пішла до ворожки й та напророчи­ла їй, що роздаватиме своє добро бідним, а від людей ховатиметься, що близьке піде далеко від неї, а далеке стане близьким — жид, з яким іво­ніка домовився про михайла й дав гроші за викуп із солдатчини, десь зник, тож михайло вимушений іти до армії — михайло все частіше ду­мав про панську робітницю анну, нещасну дівчину, яку бив рідний брат, а матір забирала зароблені гроші — якось михайло зустрівся з анною, яка поверталася з лісу, їй привиділося, ніби з ліска летить щось темне з вог­няними очима, михайло заспокоїв дівчину — тим часом сава нишком носив рахірі крадені вдома борошно, сир… — восени федорчуки із сумом провели в армію михайла — хлопцеві дуже тяжко було в солдатах, навіть закрадалася думка про дезертирство — тепер щотижня до нього прихо­див батько, усіляко підтримував сина — марійка гнівалася на саву,  казала, що той не одержить землі, якщо й далі буде з рахірою — анна під серцем носила дитину, люди стали вже це помічати, мати й брат вигнали анну з дому, її прихистила в себе докія — якось зустрілися на пасовись­ку анна й рахіра, рахіра почала випитувати, хто ж батько майбутньої ди­тини, вони почали сваритися й анна навіть ударила рахіру й сказала, що про неї, ледащицю й відьму, кажуть у селі — рахіра поскаржилася на ан­ну саві — михайло був удома у відпустці — сава попросив михайла пі­ти разом з ним уночі до панського лісу й набрати там дерева, щоб відре­монтувати огорожу; михайло вважав це крадіжкою, проте згодився — на другий день лісник приніс марійці страшну звістку: у панському ліску знайдено вбитого михайла — багато людей зібралося у федорчуків, ко­ли зайшла до хати анна й кинулась до михайла, усі збагнули, хто бать­ко ще не народженої дитини — анна кинулася до сави й кричала, що він убивця — івоніка вийшов на двір і став гаряче молитися, бо зрозумів, що «за землю підняв сава руку на свого брата, лиги за іншого тут не могло бути» — на другий день приїхала комісія і встановила, що в ми­хайла стріляли зблизька, що він вижив би, якби відразу його знайшли в ліску — сава був блідий і трясся, ніби від пропасниці — лікар помітив на його штанях кров, проте він пробелькотів, що то від зайця — саву запі­дозрили, але нічого не знайшли — коли робили розтин тіла, з нього випа­ла куля; івоніка підняв її і заховав, кулю впізнав: саме такими стріляв сава — івоніка боявся втратити й другого сина — саву забрали до міс­та — відбулося поховання михайла— анна народила близнят (двох хлопчиків) — навесні за порадою докії анна пішла до марійки, аби та взяла хоч одного хлопчика на утримання, проте вона вигнала анну — на різдво, коли марійка була сама в хаті, то до вікна підійшов якийсь чоло­вік і сказав, що бачив, як у ліс михайло йшов із савою, а говорить він про це тільки тепер, бо не хоче мати камінь на душі — через брак доказів саву відпустили — він пішов до рахіри, кажучи, що не потребує батько­вої землі й піде з жінкою на заробітки до молдови — анна жила з боже­вільною думкою вбити саву, а той однієї її і боявся — померли близнята анни й вона ніби збожеволіла (бродила полями, заходила до хат, не впіз­наючи нікого) — івоніка картав дружину, що та не прийняла онуків — ан­ну відвезли до шпиталю (гроші на лікування зібрали всім селом) — про­йшло шість років, івоніка й марійка працювали й за михайлову душу го­дували обі бідних, саву відділили, віддавши йому півхати, а землею не наділили (хай сам заробляє) — докіїн брат петро став лісником і од­ружився з анною, минуло п’ять років, і в них народився хлопчик — івоні­ка потайки від марійки записав на нього найкращий лан михайла.

                                                продовження з того часу хух любили всі діти. одного разу хуха-муховинка полетіла до ставка а там бідна берізка зхилилася. хуха підійшла і вирівнила берізку, аж раптом берізка відповіла. -дякую тобі! хто ти і як тебе звати? - запитала берізка у хухи. -я хуха-муховинка.- відповіла хуха. -оце так несподіванка.- зла відьма говорила що хухи злі, а ти добра! -що за відьма? - запитала хуха. -зла чаклунка на ім'я марка, вона ненавидить тварин і рослин. -а де вона живе? - запитала знову хуха. -по  серед річки направо, а потім вздовж там хатинка чорна, велика. -дякую тобі берізко! - відповіла хуха і пішла до річки. йде бачить річку, а там два крокодили охороняють річку від тих хто хоче бесплатно вимитись у ній. підходить до них хуха і каже. -вибачте але мені треба піти до річки. -візитка є? - питають вони. -ні немає.- говорить вона. -не можна! - старший відповідає. -будь ласка! - хуха просить. -тоді як що знайдеш 3 горіхи тоді можна! -пішла вона і знайшла 2 горіхи, а потім третій. підходить до них і дає. повертає направо і бачить хатинку. а тут виходить відьма! - зла хуха! іть! - закричала на відьма. -не кричіть я добра! -  сказала хуха. -не вірю всі хухи погані! -чому ви так думаєте? - запитала муховинка. -тому що .  вибач я просто хочу бути доброю як ти, а мене бояться всі! -нічого я вам ! - відповіла хуха-муховинка. від тоді відьма стала доброю чаклункою і всім на світі!