Випиши пять прислівїв з прислівниками

Чужі гроші не гріють. близький сусід кращий від далекого брата. нема більшої біди,над лихі сусіди. рідна земля-мати,а чужа-мачуха. тиха вода береги рве. дружні сороки орла заклюють. мала правда велику брехню переможе.

Час, зображений у повісті «блакитна дитина», охоплює дуже складний період нашої історії від кінця 20-х років до 1941року. образ часу, духу епохи, соціальний аспект раннього періоду свого життя, який припав на непростий час 1920—30-х років, висвітлений письменником своєрідно.а. дімаров, зображуючи світ очима толика, через художні деталі висвітлює ту тяжку епоху.спогади через призму дитячого сприйняття. тому для толі їхня убога хата, напівголодне існування (сусіди держали корів, свиней, а в їхній сім’ї був тільки невеличкий город), тяжка праця матері — все це не здавалося малюкові чимось неприродним.з інтер’єрних, портретних, психологічних деталей складається картина злиденного побуту сільської вчительки та її синів. але, як ми бачимо, не лише горе, але й дитячі радощі зображені у творі.головний герой толя із когорти таких шибеників, федько в.винниченка, том сойєр марка твена чи нестайкові тореадори. він пустун і вигадник: то залізе у чужий сад, то набере до рота жабенят. не всі його витівки такі безневинні: дядько матвій ледве не переламав собі ребра, потрапивши у яму, викопану толею, тай стрілянину у брата з рогатки не назвеш хорошим вчинком. таких пригод із головним героєм трапляється безліч. про це з іронією пише автор: «… і нечиста сила їх не бере, і божа сила не б’є, набридли вони, мабуть, і богу, і чорту гірше, ніж своїм батькам».описуючи пригоди толика, автор змальовує нам юну особистість, що формується. перед нами виростає образ допитливої, надзвичайно чутливої до життя, активної дитини. толик не любить одноманітної роботи, йому не цікаво, наприклад, полоти бур’ян на городі. він перетворює буденну працю на захоплюючу пригоду. його буйна фантазія не знає меж: сапкою, як шаблюкою, він січе вражі голови з плеч. щоправда, рубаючи підряд і бур’ян, і помідори. він носить воду аж від лісу з криниці, прибирає в хаті, коли мама поїхала з дому у справах, доглядає молодшого братика, бо хто ж матері, як не він. водночас у толика чимало негативних рис: він дещо ледачкуватий, непослідовний, розбишакуватий.він завдає чимало клопоту та навіть матеріальних збитків і без того бідній матері, наприклад, зрізавши ґудзики з її єдиного святкового плаття і програвши їх, чи розваливши комин, б’ючись з братом, чи зіпсувавши костюм, на який мати збирала гроші більше року. якби не любов до книжки, яка заполонила все єство толі, скерувала його бурхливу уяву й живу фантазію в певне русло, хто знає, що вийшло б із нього.книжка приходить у бідне сільське життя дитини дуже рано і замінює йому все. з фантазії хлопчик мандрує далекими країнами, бореться з розбійниками, захищає добро і перемагає зло. важливі морально-етичні принципи і закони формуються в душі головного героя саме завдяки книзі. вона стане незамінним товаришем і мудрою порадницею і в суворих армійських буднях, і в подальшому дорослому житті.великий вплив на толю має і мати, яка прищепила йому правдолюбство і високі моральні якості. власним прикладом чесного, хоч і бідного, життя вона показала хлопчикові, що головне залишатися людиною. основи сімейного виховання базувалися в сім’ї толі на повазі до праці, до старших, на совісті. отже, толя робить чимало помилок, поганих вчинків, але усвідомлює наслідки своїх пустощів, його мучить сумління, він намагається не повторювати їх, бо розуміє, що своєю поведінкою завдає прикрощів іншим.

Письменниця почала працювати над повістю «земля» 1895 р. твір було завершено в 1901 році, а в 1902 році вперше надруковано в журналі «літературно-науковий вістник», т. xviii, кн. 4-6. того ж року книга вийшла окремим виданням у львові. за життя авторки повість видавалася ще й у коломиї (1913), лейпцігу, києві (1919), а також у радянській україні (у 1926, 1929, 1940 роках). свою повість авторка присвятила батькові юліанові я. кобилянському. перша частина складається з 32 розділів. роботу над другою частиною повісті в силу багатьох причин письменниці довелось припинити. в основу повісті лягла подія, що сталася восени в 1894 році в селі димці (тепер глибоцький район, чернівецької області), де син селянина убив свого старшого брата, щоб самому дістати в спадщину батькову землю. прототипами героїв повісті стали члени родини костянтина жижияна — михайло і сава (у повісті — федорчуки). сава жижиян згодом емігрував до канади, де й помер. прототипом рахіри стала маріука магас. анна списана з наймички кобилянських.