Схарактеризуйте образ роксоляни, визначте основні риси її характеру.

Роксолана в творі Осипа Назарука *Роксоляна*,
постає перед нами в образі мудрої жінки,яка незважаючи на все,стала султанною.
Турецький народ її любив не тільки за те що вона мудра,а й за те що вона була розсудлива і дуже добра.
Попри те,що Роксолана стала дружиною турецького султана,вона ні на мить не забувала про свій рідний край,за весь час після одруження на Роксолані султан ні разу не нападав на українські землі.
Вона єдина жінка заради якої султан відмовився від гарему,і навіть вирішував свої державні справи з нею.
Її основні риси характеру це доброта,мудрість,великодушність,патріотизм.
Роксолана була велика і мудра постать яку ми запом*ятали і будемо пом*ятати про неї довгі роки,а то й століття.

Мої враження від новелли О. Генрі "Дари волхвів"

Объяснение:

Мені сподобалась ця розповідь, тому що в ній передана справжня щира і гаряча любов. Джон (вже точно не пам'ятаю імені) і Делла сприймають Різдвяну традицію дарувати один одному подарунки не як обов'язок, а як привід зробити один одному приємно і показати один одному своє кохання. Кожен з них готовий пожертвувати найціннішим для подарунка коханій людині. І Джону, і Деллі в кінці твору не прикро за те, що вони даремно продали те, що було їм дуже дорого; їм сумно від того, що улюблений кожен з них не зможе скористатися подарунком, який той раніше так сильно хотів. Але цю печаль  затьмарює велика радість ... Велика радість любові і очікування свята.

Сам сюжет новели захоплюючий і до кінця залишає читача в якійсь напрузі. Письменник показав тільки душевні переживання і вчинки Делли (детально описано те, як Белла змушена була відрізати своє волосся, а потім шукала подарунок коханому), а вчинки Джона залишаються для читача невідомими. Тому до кінця здається, що Джон скористається ремінцем для годинника. Але в кінці виявляється, що Джон продав свій годинник, щоб купити гребінці для волосся коханої: це, мабуть, і є самим несподіваним моментом твору.

О. Генрі у всіх своїх новелах дуже детально показував внутрішній світ своїх персонажів.

Настало тепеле-тепле літечко. Ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки.  Яка чудова пора. Десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. Повсюди кипить робота.

Неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я Красень .Був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.

Одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. Кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. Проте не такі як наш герой.  Красень одразу ж усім сподобався. Минав час. Всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. Пройшов тиждень, другий, третій... Друзі почали набридати Красеню.  Дружні стосунки руйнувалися на очах. І ось  Красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. У відповідь друзі дуже образились і пішли.

Одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. Вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. Ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. Красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова :"До ть, будь ласка!! Рятуйте".

Почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися допомагати бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. Ворог був покараний, а друг врятований. Красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.

Шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї.

Від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.