Твір краса рідної землі "тореадори з васюківки

Всі події, які відбуваються у житті людини та її доля багато в чому обумовлені тими місцями, де пройшло її дитинство, де вона виросла і навчилася цінувати красу рідної землі. Та й сприйняття реальності залежить від того, де знаходиться людина. Зараз більшість наших співвітчизників вимушені жити далеко від надихаючої добрі відчуття і красивої природи – в метушливих і задушливих містах. Але кожен з нас повинен пам’ятати, що природним місцем існування наших предків були зовсім не міста, а лоно природи.Підтвердженням усього вищесказаного може бути прекрасна за своїм змістом повість В. Близнеця «Звук павутинки», в якій розповідається про пригоди маленького хлопчика з великою душею. Головний герой повісті – Льонька, який жив зі своїми батьками у невеличкому селі. На превеликий жаль, у цьому селі не було жодного однолітка Льонки, через що хлопчик був змушений сам шукати собі розваги.Звичайно ж, для будь-якої людини дуже важливо мати друзів і спілкуватися з оточуючими. Але якщо проводити багато часу на природі і навчитися її розуміти, можна знайти цікаву для себе справу навіть на самоті. Отож і Льонька вирішив цю проблему завдяки спілкуванню з природою. Він любив гуляти по двору, ходив до невеличкої річки запускати кораблики і вмів розуміти всю ту красу, яку давала йому рідна природа.Наша українська земля дуже красива в самому широкому розумінні цього слова. І зовсім не треба шукати пишномовні слова для того, щоб описати цю красу. Достатньо цікаво розповісти про життя людей, які кожен день спілкуються з природою и живуть найближче до її витоків. Саме так і зробив український письменник В. Нестайко у своїй захоплюючий трилогії «Тореадори з Васюківки», в якій йде мова про цікаві пригоди двох сільських хлопчиків – друзів і найбільших у селі розбишак. Усі події цього твору відбуваються на тлі незрівняної краси української природи, яка відіграє важливу роль у романі і справляє незвичайне враження на читачів будь-якого віку. Ява Рень та Павлуша Завгородній коїли немало лиха своїм односельцям, але робили це не зі зла, тому й прощали їм селяни майже усе. Автор трилогії доводить, що будь яка людина, яка живе у тісному співіснуванні з природою, має щиру та добру душу, вона не здатна на підлість і зраду.Іще одним твором, в якому яскраво замальовується мальовнича українська природа, є повість М. Стельмаха «Митькозавр із Юрківки або Химера лісового озера». У цій повісті мова теж йде про пригоди двох товаришів – Митька і Сергія. Ці пригоди відбуваються у селі, куди хлопчики приїхали на літній відпочинок до бабусі одного з них. Всі події повісті відбуваються в лісі та на березі чудового лісового озера. Хлопчики – мешканці великого міста і з неабияким задоволенням проводять канікули у селі. В повісті дуже багато описів природи, які автор створював з великою щирістю.Усі ці твори доводять нам, що не слід забувати, звідки ми вийшли, не слід забувати рідну природу, треба ставитися з великою пошаною до усього, що нас от очує і якомога більше бувати на природі, неважливо, з друзями чи наодинці.

  1.  найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши(дієприслівник), підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали.                                                                       2. повсі долі, сплівши(дієприслівник) ноги потурецьки , і гомонять - без світла, серед червоних райдуг від напаленої до вишневого кольору чавунної "буржуйки".         3. поївши  (дієприслівник) курей, італійці гуртами, найменше по двоє- троє, пхалися від двору до двору і шукали соб їжу за гроші.       4.поліцаї пройшли повз шевця й климка, навіть не глянувши (дієприслівник) на них. і той, що в кубанці, сказав другому.       5. німець ждав його, стежачи(дієприслівник) за ним зосереджено, спідлоба.

Вніч перед різдвом місяць сходить на небо, щоб висвітлити хутір. відьма, збираючи зірки, зустрічає чорта, який краде з неба місяць, щоб помститися ковалю вакулі, за майстерно розписану церковну стіну. в безмісячну ніч козак чуб, батько красуні оксани, не піде до дяка на кутю, і вакула не зустрінеться перед святом зі своєю коханою. поки чорт доглядав за відьмою, нашіптував їй те, що «зазвичай нашіптують всьому жіночому роду», чуб із кумом, вийшовши з дому і здивувавшись непроглядній пітьмі, все-таки пішли на застілля. в цей час, в хату чуба тихо увійшов коваль. розпещена оксана крутилася перед дзеркалом, нахвалюючи свою красу. милуючись собою, вона не відразу помітила ввійшовшого вакулу. серце коваля було повно ніжності, а оксана лише глузувала над ним. стук у двері перервав їх бесіду. коваль пішов відкривати. за дверима виявився збившийся через заметіль з дороги чуб, який втратив попутника. козак вирішив повернутися додому. побачивши свою хату, він постукав. однак, почувши голос коваля, подумав, що забрів не в свій будинок. вакула, що не розібравши через хуртовину, хто прийшов, вигнав козака, трохи його не побивши. чуб зметикував, що хата чужа, а в ній коваль, значить, мати вакули вдома одна і попрямував в гості до солохи. чорт, вившись навколо відьми, зронив місяць, який піднявся в небо і освітив все навколо. заметіль стихла. галаслива юрба вломилася в хату чуба і закрутила у веселому хороводі оксану і коваля. на одній зі своїх подруг горда красуня побачила красиві черевики, розшиті золотом. закоханий вакула пообіцяв дістати для бажаної оксани черевики ще красивіші, але примхлива дівчина заявила, що їй потрібні тільки ті, що носить сама цариця, і, якщо коваль дістане їй такі, то вона вийде за нього заміж. у будинок привітної солохи один за одним почали приходити гості — шановані козаки. чорт сховався в мішок з-під вугілля. потім голові і дяку довелося залазити в мішки. найбажаніший гість — вдова чуб, чиє багатство планувала прибрати до рук солоха, вліз в мішок на дяка. самий останній гість, козак свербигуз, був «великий тілом» і в мішок б не помістився. тому його солоха вивела в город, щоб вислухати, навіщо він прийшов. вакула, повернувшись додому, побачив посеред хати мішки і вирішив прибрати їх. взявши важку ношу, він вийшов з дому. на вулиці, в веселому натовпі, йому почувся голос оксани. вакула кинув мішки, пробрався до коханої, але оксана, нагадавши йому про черевички, засміялася і втекла. розгніваний коваль вирішив звести рахунки з життям, але, схаменувшись, пішов за порадою до запорожця пацюка. з чуток, пузатий пацюк водив дружбу з нечистою силою. зневірений вакула запитав, як знайти дорогу до чорта, щоб отримати від нього , але пацюк дав невиразну відповідь. опритомнівши, благочестивий коваль вибіг із хати. чорт, що сидів у мішку за спиною вакули, не міг упустити таку здобич. він запропонував ковалю угоду. вакула погодився, але зажадав закріпити договір і, обманом перехрестивши чорта, зробив його смирним. тепер чорт змушений був везти коваля в петербург. гуляючі дівчата знайшли мішки, кинуті вакулою. вирішивши подивитися, що наколядував коваль, вони поспішили за санками, щоб відвести знахідку до оксани в хату. через мішок, в якому сидів чуб, розгорається суперечка. кумова дружина, думаючи, що всередині мішка кабан, відбила його у чоловіка і ткача. на загальний подив в мішку виявився не тільки чуб, а й дяк, а ще в одному — голова. прилетівши в петербург на чорті, вакула зустрів запорожців, що проїздили раніше через диканьку, і поїхав з ними на прийом до цариці. під час прийому запорожці ведуть мову про свої турботи. цариця запитала, чого ж хочуть козаки. вакула впав на коліна і попросив черевички, такі ж, як у государині. убита щирістю коваля, цариця звеліла принести йому черевички. весь хутір гомонів про смерть коваля. а вакула, обдурив чорта, прийшов з подарунками до чуба сватати оксану. козак дав згоду ковалю, а оксана з радістю зустріла вакулу, готова вийти за нього і без черевиків. пізніше у диканьці хвалили чудно розписаний будинок, в якому жила сім’я коваля, і церква, де майстерно був зображений чорт в пеклі, в якого всі плювали, коли проходили мимо.