Чи можна назвати повість анатолія дімарова пригодницькою? аргументуйте свою відповідь.

відповідь: перша книга, яка запам’яталась мені, називається «яким не треба бути». авторами її є алла сокол та олена конечна.

    ця невелика збірка віршів має чудові малюнки про своїх героїв. вони кольорові та великі. там можна зустріти лежебоку іванка, таню, боягуза гната, замазуру юру, неумійка андрійка, плаксу катрусю, забіяку колю, роззяву зіну, жаднюгу маринку, ласунця, хвастунця, ябеду, руйнівника, брехунця, вередулю. вони показали мені і багатьом читачам яким не треба бути. мова книжки віршована, легко читається.

    я можу порадити молодшим братикам і сестричкам моїх однокласників прочитати цю цікаву, веселу, повчальну і гарно   ілюстровану книжечку.

пояснення:

ОбъяснеВид лірики : інтимна (любовна)

Жанр : романс

віршовий розмір – чотиристопний ямб

тема: у житті людини є журба і радості, якими міниться життя

Вірш «З журбою радість обнялась» датований 1906 роком скла­дається всього з двох строф, в яких визначене поетичне кредо Оле­ся. Образ журби з радістю в обіймах наводить на думку, що не буває радості без журби, так, як і журби без радості. Напевно, життя — це химерне сплетіння болю, туги з любов’ю і щастям. Хіба б могла людина відчути радість, якби не знала, що таке печаль? У мистецтві, як і в житті, немає «білішого» і «чорного». Від того, як складається життя митця, залежить Настроєва тональність його творчості.«З журбою радість обнялась» характеристика вірша до краще зрозуміти всі думки та почуття поета, які він хотів 

Вірш будується як художній монолог у двох строфах, двох етапах сповіді. Ліричний сюжет розвивається на контрастах: зіставляються настрої і почуття душі героя-мрійника. Жудожня палітра твору забарвлена чарівною наспівністю і милозвучністю, яка досягається алітераціями та асонансами(у,о,а,і), символістський прийомом недомовлення, риторичним та анафорични запитанням. У вірші розкривається складна діалектика почуттів ліричного героя, силу яких увиразнють антитези, порівняння(сліз х перлинами). Журба і радість стають живими істотами, поміж них з’являється ліричне «я». Реальне переплітається з містичним, надчасовим, витворюючи багатозначний образ художнього світу.