Антон чехов .доведiть що оповiдання "хамелеон" е оповiданням.

1.невеликий розмір.

2.автор показує лише один певний момент з життя героїв.

3.чітко показано характери героїв.

4.мало описів.

5.присутня художня деталь

здрастуй, 2061 рік! не знаю, який ти – щасливий чи сумний, добрий, чи жорстокий … нічого не знаю про тебе, а, значить, пишу в невідомість. відчуваєш таке ж дивне відчуття, коли дивишся опівночі на годинник – нуль-нуль, нуль-нуль. прірва; ні кінця, ні краю, невідомість. яке ж ти, таємниче майбутнє, який же ти, 2061 рік?

раніше я думала, як і всі, – що в майбутньому побудують дуже високі будівлі, а машини будуть літати в небесах, немов літаки… але нещодавно я зрозуміла, що таким я не бачу майбутнє, а таким хочу бачити. не знаю, коли прийдеш ти, майбутнє, про яке я думаю. адже наступна хвилина – майбутнє, завтрашній день – майбутнє. а нещодавно я себе спіймала на думці, що для людей з минулого, ми – теж майбутнє. я впевнена, що через багато-багато років все ж настане такий момент, коли цивілізація загине і світом правитимуть тільки три людини: з минулого, сьогодення і майбутнього. на величезних вагах життя вони зважать всі хороші і погані вчинки людини, вирішуватимуть, як далі будувати світ. цей суд над людством триватиме багато століть поспіль. думаю, що якщо поганих вчинків буде більше, ніж хороших, то великі судді перекрутять стрілки часу назад, в минуле, і дадуть людям шанс виправити свої помилки, а, якщо все-таки добро переможе зло, то вони створять новий, казковий світ, в якому будуть правити доброта, чесність, дружба. цивілізація відновиться опівночі – в час, коли люди щодня будуть згадувати своє минуле і замислюватися про майбутнє. ось таким ти бачишся мені, 2061 рік. не знаю, може бути, зараз ти смієшся над моєю фантазією, а, може, це все правда.

думаю, тобі буде цікаво дізнатися про своє минуле, про моє сьогодення. сьогодні багато людей замислюються про тебе, хоча дуже мало знають про своє сьогодення. я дуже часто строю плани на завтрашній день, хоча не знаю, що зі мною станеться через хвилину. багатьом дорослим майбутнє здається сірим, бідним, а дітям – навпаки: щасливим і світлим. вчені сперечаються про тебе, пророкують кінець світу, але я їм не вірю, тому що життя на землі є, цивілізація розвивається, і якщо кінець колись і настане, то це буде ще не скоро.майбутнє, ти для нас – невідомість, найбільша загадка. шкода, що не існує машини часу, я б обов’язково приїхала до тебе в гості! а так доведеться йти своїм ходом, рік за роком. і ось – опівночі. прірва в часі. майбутнє наблизилося ще на один день. це добре и це погано. добре, зо майбутнє наближається, а погано – що з кожним днем ми стаємо усе дорослішими і втрачаємо ще одну маленьку частинку свого життя. коли ж ти наступиш, майбутнє?

П'єса і. котляревського "наталка полтавка" — це надзвичайно красивий, багатий твір. створюючи цю п'єсу, автор намагався показати дійсну картину побуту українських селян, їх взаємин. котляревський із захопленням подає образ чесної, доброї людини і жорстоко засуджує негативні риси панівного класу: жадібність, хабарництво, обмеженість. микола, петро, наталка — герої, які приваблюють душевною красою, щирістю, добрим, палким серцем. у зовсім іншому плані постають перед нами виборний і возний — представники панівного класу. але, знайомлячись із ними, не можна сказати, що це якісь схематичні образи. одним із головних образів п'єси є наталка — проста селянська дівчина. але щось у ній є незвичайне, дуже красиве. це багатство душі, скромність, працьовитість, повага до старших. дуже приваблює те, що у наталки немає жодної негативної риси. вона — приклад для всіх українських дівчат. з перших рядків п'єси ми дізнаємося, що вона — "золото — не дівка! " так її характеризує виборний макогоненко. від нього ми також дізнаємося про її минуле та сьогочасну бідність: "сирота та іще й бідна"      наталка-це приклад для сучасної дівчини!