Допиши реченя одного дня гуляючи у лісі біка - пустунка почула я к хтось кличе : білочко ріднесенька ! кинулась пустунка на голос і очам не пові

Проміж гілочок застряг маленький їжачок, що набрав собі на ігольчату спинку декілька грибочків, і тепер не в змозі поворушитись.

Художні засоби у вірші М.Вороного "Іванові Франкові" :

Звертання: мій учителю і друже; о, друже мій; мій славний друже.

Еітети: скажений шал, невгамовне сумління, велетень могучий, меч блискучий, страшні удари, таємні чари, святоблива ліра, нікчемний крам.

Протиставлення: велетень-гнобитель/геній-визволитель.

Порівняння: влучна, як з неба блискавиця; стоять, немовби теж до бою; зав'януть, як без сонця квіти.

Риторичні оклики: О, ні!

Риторичні запитання: Чи все ж те розумом збагнути, / Що дасться серцеві відчути? І чи можливо без утрати / Свобідний творчий дух скувати?

Єдинопочаток(анафора): В ній в с і краси кольори сяють, /В ній всі чуття і змисли грають!; Всі наші радощі і жалі, Всі ті боління і надії.

Улітку всією сім’єю ми часто їде­мо за місто на дачу. Це прекрасне місце для від­починку, адже неподалік невеличке озерце, біля якого можна засмагати. Та й до лісу рукою по­дати. Проте мій тато любить повторювати, що дача – це не тільки відпочинок, а й працетера­пія. Він вигадав таке мудре словечко, бо вважає, що людина оздоровлюється не тільки завдяки сонцю, чистому повітрю й воді, а насамперед за­вдяки праці. Тато залюбки майструє, оздоблює наш дачний будиночок, а я допомагаю мамі й бабусі збирати врожай овочів і фруктів. А не­щодавно мені довірили відповідальну роботу – полоти грядки. Я назвав це заняття боротьбою з бур’янами.

Ох і нахабні ці вороги! Самі собі вродяться та й заважають овочам рости! То сонечко засту­пають, то вологу забирають, то поживні речови­ни крадуть. І стає рослинка кволою.

Аж тут я зі зброєю-сапою виходжу. Ховай­теся, бур’яни! Правда, треба бути дуже обереж­ним, бо ворог підступний, уміє маскуватися. Хіба ж не було торік, що замість лободи я бу­рячки посполював?!

Тож я уважно придивляюся, неквапливо ви­риваю бур’яни, допомагаю собі сапою. Озираю­ся назад – стоять рівними рядочками бурячки, мов воїни, що вишикувалися на парад. А пере­можений ворог лежить. Він уже не страшний.

Після сеансу працетерапії почуваюся гор­дим. Ще б пак, таку важливу роботу виконав – урятував урожай.

 

2-й текст. Улітку всією сім’єю ми часто їдемо за місто на дачу. Там на нас чекає не лише відпочинок, а й працетерапія. Так наш тато на­зиває лікування працею.

Торік мені довірили полоти грядки. Я пере­конався, що це надзвичайно відповідальна ро­бота.

По-перше, ти усвідомлюєш, що приносиш користь. Адже бур’яни завдають шкоди меш­канцям нашого городу. Вони нахабно затуляють сонце, висмоктують вологу, а з нею і поживні речовини. Від такого сусідства корисні рослини можуть загинути.

По-друге, боротьба з бур’янами – справа не­легка. Вони вміють маскуватися. Тому потрібно придивлятися, що саме ти вириваєш: бурячка чи, може, лободу.

Крім цього, праця на городі приносить на­солоду. Особливо приємним є результат: озир­нешся і бачиш – бурячки рядочками стоять, мов визволені з полону бранці, і радіють. А підкорені вороги вже не страшні, нехай лежать собі у міжряддях.