Написать все диалекты из повести "тени забытых предков" (желательно на украинском языке

ботей, – ю, ч. отара 

"вуйко", – а, ч. 1 .дядько по матері, брат батька або матері. 2. про чоловіка старшого віком. 3. переносне значення – ведмідь 

готури, – ам, мн. глухар 

маржина, – й, ж. худоба 

худібка, – й, ж. свійські сільськогосподарські тварини 

  вориння, – я, с. 1. зрубаний тонкий довгий стовбур дерева або одна четвертина розколотого стовбура, що використовується для огорожі; жердина 

кошара, – й, ж. 1.загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня.

, – ла, с. більш глибоке місце 

оборіг, – рогу, ч. повітка на чотирьох стовпах для зберігання сіна, збіжжя 

осадок, – дку, ч. оселя (у гуцулів) 

струнка, – й, ж. відгороджене місце в кошарі, хлів для доїння овець 

гачі, – ів, мн. штани 

запаска, – й, ж. жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру 

заплітки, – ам, мн. стрічка або пучок скручених кольорових ниток, які служили для заплітання в кінець коси, щоб зав'язати її і не дати розплітатися (9, iii, 264). марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись (185).

згарди, – ам, мн. намисто з монет або хрестиків 

кептар, – я, ч. кептар виготовлявся з овечої шкіри, прикрашався кольоровою шкірою (софіяном) або кольоровими нитками. 

кресаня, – і, ж. капелюх

лудіння, – я, с. одяг, вбрання 

черес, – а, ч. старовинний широкий шкіряний пояс, зшитий уздовж з двох складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших цінних речей 

капчури, – ів, мн. панчохи, пошиті із сукна й оздоблені вишивкою. 

афини, – фин, мн. 1.назва рослин – чорниці.

бриндуша, – і, ж. рослина – шафран сітчастий 

гаджуга, – й, ж. див. смерека.

гогози, – ів, мн. рослина і ягода – брусниця 

козар, – я, ч. пастух кіз 

мольфар, – а, ч. чарівник 

спузар, – я, ч. пастух, в обов'язок якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду 

бринза, – й, ж. сир з овечого молока 

будз, – у, ч. свіжий овечий сир 

буришка, – й, ж. картопля 

гуслянка, – й, ж. кисляк з пареного молока 

щезник, -а, ч. міф. злий дух; лісовик 

Давняя сказка»  – интересное сочинение. оно настолько простое по форме, что кажется простым для понимания. на самом деле, я бы не поднимал этой темы, если бы неполное, невнимательное чтение этого произведения не было таким распространенным. к сожалению, много таких,  кто не вдумывается в содержание прочитанного. поэтому мое сочинение будет состоять из двух частей. соответственно, из давней сказки о «давней сказке» и из правды, субъективной, конечно, о той же самой «давней сказке». давняя сказка. поэма леси украинки построена в форме сказки, она является сказкой по форме и по смыслу. фактически, это сказочный сюжет, созданный для того, чтобы развлечь читателя, так как образы поэта и рыцаря бертольдо интересные, а в самом тексте много точных фраз, скрытых острот и шуток. то, что сочинение следует воспринимать сугубо как сказку, такую себе игрушку, свидетельствует композиция: части схожие между собой, а в целом похожи на фольклорное сочинение с определенными повторами, аллегориями, обыгрыванием одной идеи. т.е. это удачная попытка фольклорной стилизации, остроумная, интересная, развлекательная. немного устаревшая по форме, но все-таки и до сих пор интересная читателю.

Навіть при житті авторитет шевченкового слова був високий не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що позбавлений права на власну історію і національну самосвідомість, український народ сприймав твори свого поета не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в україні. білоруський письменник м. богданович у статті, написаній до сторіччя з дня народження поета, писав: " письменник, якому судилася величезна роль стати символом культурної цінності цілого народу, уособленням усієї його духовної сутності". в одному з листів наприкінці життя (1859 р.) т.шевченко писав: "я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного ". і сам же він своєю творчістю вивів свій народ у число непересічних за таланом і талантом. тарас шевченко − символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. вся творчість великого кобзаря зігріта гарячою любов’ю до батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. поезію шевченка люблять усі народи. поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної україни від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу. вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета-революціонера тараса григоровича шевченка. але світлий образ великого кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що породив його. вічно нетлінна творчість геніального сина україни жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї батьківщини, до свого народу.