Решите Два ряди однорідних членів має речення:А) Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.Б) Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві, і гори голубі.В) Повисла веселка над лісом і річкою, вплелась у дерева барвистою стрічкою. ​

В

Объяснение:

Повисла-вплелась, лісом і річкою.

Слова епіграфа – із Нового Завіту, належать апостолові Павлу, який писав

послання до римлян відразу після розп’яття Христа.

Любов Пономаренко – письменниця ХХ століття – продовжує переконувати

читача в тому. що треба любити своїх ворогів, а зло перемагати добром.

(Любов Пономаренко народилася 25 травня 1955 року в селі Іванківці, що на

Чернігівщині. У 1978 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут

імені Миколи Гоголя. Працювала вчителем російської мови та літератури, в редакції

газети.

З 1987 року мешкає на Полтавщині в місті Гребінка. Працює власним

кореспондентом Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».

Твори письменниці друкувалися в багатьох газетах та часописах, також

друкувалися за кордоном – в Німеччині та Японії.

Автор книг новел, оповідань та повістей «Тільки світу» (1984 р.), «Дерево облич»

(1999 р.), «Ніч у кав’ярні самотніх душ» (2004 р.), «Портрет жінки у профіль з

рушницею) (2005 р.).

Письменниця – лауреат літературних премій:

Міжнародної імені Олеся Гончара (2000 р.);

Всеукраїнської «Благовіст» (1998 р.);

Обласної імені Панаса Мирного (2005 р.).

- 1999 року вийшла друга збірка прозових творів під назвою «Дерево облич».

Туди і увійшов твір «Гер переможений». Написаний він на основі справжніх

фактів. У містечку Гребінка, де письменниця зараз живе, багато будинків після

війни побудували полонені німецькі солдати. Це розповідь про одного з них.

Війна – страшне явище. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на

долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, не легша була доля дітей,

жінок, стареньких, які залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду і холоду.

Жив собі хлопчик Тарасик.І був у нього дід Івасик.Одного разу Івасик питає діда:Діду! ді!А риби ходять до школи?О діду!ді!А риба може ходити?О діду!ді!-Стій онучку!Стій!Як тепер мені на це все відповідати? по черзі?Тепер моє питання О сину!си!А ти вмієш літати?-Ні-Відповід Онук-Так сідай до мене на коня синку політаємо:Онучок сів н а дідового коня дід сказав:Гоп! кінь побіг щосили.Щосили! вони настовхнулись на горб кінь як від страху скочив і онучок с дідусем полетіли а хлопчик подивився наверх і подивився на красиве сонечко.