Твір на тему "світ складається з темних і світлих людей! коли дивлюся на них, то насамперед бачу світло або темряву" ! і

На світі багато людей , та не кожна із них має чисте серце . У кожного із нас різний характер та погляди на життя . Людина не може буди найкращою у всьому , через це і виникають проблеми у суспільстві , думки розбігаються , і між людьми виникають проблеми та сварки . Але на сьогоднішній день світ заполонили люди із чорним , нечистим серцем , ті хто думає тільки про себе , та робить кроки не обдумуючи . Для того щоб  світ був кращим потрібно ставитись до людей так , як хочеш щоб ставились до тебе , але цього правила на сьогодні мала кількість людей дотримується . 
Коли я прогулююсь парком , блукаю вулицями або ж ходжу по магазині , на мене постійно злий та ненивисний погляд тих ,хто пронизений заздрістю та злобою . Не кожної людини погляд чистий та гармонійний . Усі мої друзі і знайомі - чисті душею , тому що ніхто не може бути щасливим тоді коли ти сам не робиш цей світ щасливим , коли не даруєш дітлахам усмішку . Тому я закликаю усіх робити добро , адже земля не утримуватиме тих то не може бути щасливим , або тих хто не хоче досягнути чогось у житті .

Наступила долгожданная перемена: февраль на календаре сменился первым весенним месяцем - мартом. А это значит, что пришёл конец снежным и суровым бурям, скоро можно будет забыть о морозах и порадоваться наступающей весне.

    Улица ещё полна сугробов, но это ненадолго. Робкие поначалу лучики солнца скоро войдут в полную силу и растопят снег. По улицам, звеня, побегут весёлые ручьи, предвестники пробуждения природы.

    Очнётся ото сна лес, расправят свои ветви деревья. Белое снежное покрывало, которым зима укрыла природу, исчезнет под жаркими солнечными лучами. Дольше всего снег сохранится в низинах и оврагах, однако и туда рано или поздно доберётся солнышко. Совсем немного времени пройдёт - а от зимы не останется и следа.

    Вот уже и сейчас, в самом начале весны, из-под ставшего прозрачным снега, выглядывает чёрная земля. Через некоторое время она проснётся окончательно. И вскоре оденет свой зелёный наряд, окончательно украсившись и приготовившись к встрече тепла.

    Сейчас ещё пока что тихо, но в самом ближайшем времени из дальних тёплых стран на родину вернутся перелётные птицы. Своим весёлым щебетом они огласят окрестности, тем самым приблизив и поторопив наступление весны.

    Юный март взбодрится, умывшись талой водой и достанет припасённые у него яркие весенние краски. Потеплеет солнце, зелень первых травинок привлечёт к себе внимание. Из-под снега появятся робкие подснежники - совсем ещё крошечные и хрупкие. Постепенно, набравшись сил, они расцветут и станет окончательно ясно: наступила весна.

 

    Очнётся ото сна и верба, которая подарит природе свой "снег". Но в отличие от обычных, вербные "снежки" не будут холодными. Пушистые и тёплые, они вбирают в себя всю нежность наступающего времени года, чтобы поделиться ею со всеми.

    Пробудившаяся природа встряхнётся и начнёт деятельно готовиться к тому, чтобы жить и радоваться теплу ближайшие несколько месяцев. Сбросят с себя сонное оцепенение насекомые и птицы. Звери, почувствовавшие потепление, также выйдут из своих убежищ.

    Нужно только совсем немного подождать - и молодая весна заявит о своих правах. Мрачные ныне леса оденутся в зелёную листву и на их ветвях птицы будут петь песни и вить гнёзда. И пускай сейчас снег ещё остаётся повсюду - это ненадолго. Молодой и звонкий март справится со своей задачей. И первые предвестники тёплого времени года оповестят природу о переменах. Быстрые ручьи, звеня и переливаясь будут разносить радостную весть: "Весна идёт! Весне дорогу!".

Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», «Більшовик», Київ, ч.216, 23 вересня 1923). Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС у 1931, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.

Після ув'язнення, з 1931 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.