Письмовий твір чи потрібен спорт у житті ( на прикладі твору о. гавроша "неймовірні пригоди івана сили")

а дитина любить бігати, стрибати, грати в активні ігри на свіжому повітрі. Рух викликає захват, дарує задоволення. Але сучасний б життя, приводить до того, що виростаючи, дитина усе менше й менше рухається. Чим займається сучасна людина більшу частину свого життя? Учиться або працює, і в основному, робить він це сидячи

Провівши більшу частину дня в класі або в офісі, де немає необхідності додавати багато фізичних зусиль, відпочиває будинку на дивані або за комп’ютером. Такий б життя, що виключає спортивні навантаження, приводить до того, що м’яза атрофируются, постава псується, людина постійно відчуває утома. З роками це буде тільки збільшуватися

Сьогодні люди всі частіше сподіваються зберегти здоров’я завдяки сучасним лікам і медичним технологіям. Звичайно, досягнення в сфері медицини незаперечні, але часто навіть вони не мають сил повністю відновити здоров’я людини, що веде не правильний б життя, що халатно ставиться до власного організму. Але ж саме від життя залежить самопочуття й збереження активності людини на довгі роки

Існує безліч теорій і наукових досліджень про те, який б життя найбільше сприятливо позначається на стані організму людини. Незважаючи на деякі розходження, у всіх однакова основа. І це – правильне харчування й спорт. Науково доведеним фактом є те, що людина для збереження й зміцнення здоров’я повинен неодмінно займатися спортом. А якщо хтось не згодний із цим твердженням, те легко можна довести, що це саме так.

Для цього досить зрівняти людей ведучих малорухомий б життя з активними, що займаються спортом. Навіть на перший погляд, порівняння безсумнівно буде на користь аматорів спорту. У них гарна постава, гнучке тіло й упевнені рухи. До того ж люди провідний активний б життя, мають міцний імунітет і здорове серце. І що немаловажно, заняття спортом зміцнюють характер і загартовують дух. Допомагають стати цілеспрямованими, учать організованості. Як говорив великий російський письменник Л. Н.Толстой, обов’язково треба струшувати себе фізично для того, щоб бути здоровим морально.

Таким чином, заняття спортом потрібні кожній людині, що хоче залишатися здоровим, стати спритним, сильним, витривалим, навчитися переборювати труднощі. Любов до спорту повинна виховуватися з дитинства й розвиватися в кожній родині, допомагаючи залишатися здоровим і активним у кожному віці

  "Пісня про рушник"
Епітети: рідна мати,дорогу далеку,рушник вишиваний,росяниста доріжка,зелені луги,солов'їні гаї,незрадлива материнська ласкава усмішка,засмучені очі хороші,очі блакитні,тихім шелесті,вірна любов,материнська любов.
Метафори:оживе і дитинство, й розлука, і вірна любов;на ньому цвіте росяниста доріжка,і зелені луги, й солов'їні гаї,і твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,і засмучені очі хороші твої. 
Порівняння:я візьму той рушник, простелю, наче долю.
Уособлення:солов'їні гаї,засмучені очі,в щебетанні дібров.

Чарівний світ дитинства у творчості М. Стельмаха

Недарма кажуть, що дитячі роки — найсвітліші в людському житті. Це час щирості та довіри, нескінченного пізнавання світу. Свої спогади про дитинство Михайло Стельмах художньо осмислив і перетворив на чудову автобіографічну дилогію «Гуси-лебеді летять».

У повісті весь світ постає перед читачем через сприйняття малого хлопчика Михайлика. Михайлик — великий мрійник. Коли дідусь каже, що сонце відмикатиме землю золотими ключами, йому стає страшно — а раптом сонце загубить ключі. Коли лебеді летять над селом, йому здається, що від їхніх крил лунає дзвін. Талант сприймати світ поетично й образно, бачити дива у звичайних явищах природи — невід'ємний талант дитинства, яким наділено і Михайлика.

Для будь-якої дитини найближчою в світі людиною є мати. Мати Михайлика здається мені незвичайною жінкою: її увага та любов до землі, до рослин, до всього живого характеризує її як людину чуйну, що любить життя. З іншого боку, вона поєднує в собі найкращі материнські риси — ніжність, доброту, мудрість. Епізод із насінням дуже схвилював мене. Михайлик повівся як благородна людина, допомігши голодним. Він віддав їм своє насіння. Мати не журила його, а, навпаки, схвалила цей вчинок, бо прагнула навчити сина допомагати людям, бути уважним до горя інших.

Читаючи твір, я іноді згадував власний досвід життя в селі та спілкування з природою — час від часу я приїжджаю в гості до бабусі із дідусем. Зізнаюся, що в деякі моменти я навіть жалкував, що буваю там досить рідко. Світ людей, яких змалював Михайло Стельмах, дуже сподобався мені. Часом мені здається, що я б теж жив десь серед природи, розумів би зв'язок тих людей із землею, відчував би його серцем.

Окрім неабиякої уяви та доброї душі, є ще одна риса, яка характеризує Михайлика — його любов до книжок. Звісно, хлопчик, який так любить фантазувати, не міг не полюбити читання, адже книга є безмежним простором див та пригод, різноманітних емоцій та захоплюючих подій.

«Гуси-лебеді летять» — мабуть, найкращий твір Михайла Стельмаха. Автор майстерно створив образ дитини і чарівного світу навколо неї, світу дитинства

Объяснение: