Плес ! сегодня івняльна характеристика головних персонажів у повісті “страчене життя” а.тесленка і “талант” с.васильченка.

Зараз, коли українська мова все більше і більше охоплює всі сфери нашого життя і знаходить все більше прибічників, дуже важливо уважно дослідити найкращі її зразки, а особливо ті твори, які формують світогляд школяра, впливають на його свідомість та психіку, мають виховне та дидактичне значення.

Матеріалом для дослідження ми обрали твори А. Тесленко “Школяр”, “Страчене життя”. Розглянемо і твори інших письменників того періоду, які працювали у жанрі дитячої літератури і мають спільні риси психологізму з А. Тесленко.

Стан дослідження обраної теми. Методичних праць, присвячених вивченню творчості письменника в школі, з ґрунтовним аналізом його творів не так і багато. Одними з перших праць з аналізом оповідань “У схимника” і “Школяр” (автори: М.П. Саух, В.П. Галкін). Ці статті були доброю до вчителеві радянського періоду, але нині не відповідають вимогам сучасної програми. Комплексним і фундаментальним є посібник для вчителів В.С. Сидоренко “Вивчення творчості Архипа Тесленка”. Не дивлячись на поважний вік цього посібника і деякі моменти, які втратили актуальність, цей посібник допомагає і вчителеві і школяреві в опануванні творчості письменника, наголошує на важливіших моментах творів, подає відомості про життєвий та творчий шлях митця.

В останні роки інтерес до творів А. Тесленка дещо знизився. Більшу увагу приділяють не творам про знедолених дітей, а таким творам, як “Любов до ближнього”, “Страчене життя” та ін. Безперечно, ці твори мають більш складні конфлікти та велику галерею образів-типів.

Об’єктом дослідження є літературознавчі праці, твори твори А. Тесленко “Школяр”, “Страчене життя”, та І.Франка і Коцюбинського.

Предметом дослідження є розвиток дитячого психологізму у творах А. Тесленка.

Мета дослідження: висвітлення особливостей реалізації психологізму у дитячих творах письменника.

Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:

дослідити літературознавчі праці з аналізом творів А. Тесленко;

визначити теоретичні засади психологізму в літературі;

висвітлити та проаналізувати конкретно на текстах творів розвиток дитячого психологізму;

Прочитавши "Мойсей" ми розуміємо, наскільки він вірив у обітовану землю, ходив зі своїм народом 40 років..Хоч ті і перестали вірити у нього, і казали, що вже не можуть йти, що він їх обманює, що нема ніякої обітованої землі, та він старався не зходити з правильної дорідки.Вигнавши Мойсея, той перестав вірити, і за це його покарали..Його справу закінчили інші люди, а саме Єгошуа...Це заповіт українському народові, тому що він несе мудрість, тобто "не треба зходити з правильної дороги, не дійшовши дом обіцяної мети.Треба об'єднатися, вірити, і ніколи не здаватися.Так і увесь український народ має зрозуміти, що без зусиль (хоч і тяжких) ми не маємо здаватися і переставати вірити. Віра - це шлях до кращого."

Будь-яка життєва ситуація – своєрідна перевірка на мудрість. Найяскравіше ця істина проявляється тоді, коли розв’язання проблеми потребує максимальної концентрації душевних сил. Зокрема, у стосунках між людьми. Коли, приміром, конфлікти з невеликих перетворюються на найскладніші. Здавалося б, дорослі люди цілком свідомо оцінюють свої вчинки, та подеколи мимоволі створюють такі конфліктні ситуації, розв’язати які їм самотужки не під силу.

Відбувається це найчастіше там, де в людей бракує, а іноді й геть немає прагнення зрозуміти протилежну точку зору, де відсутня повага до чужої думки. Інакше кажучи, очевидна відсутність так званого толерантного ставлення до того, що різниться від твоєї думки, мови, культури.

Термін «толерантність» (від латинського tolerantia – терпимість до чужого життя, поведінки, звичаїв) увійшов до юридичної практики у XVII столітті в Англії з часів Олівера Кромвеля, лідера англійської революції. Як записано в Декларації принципів толерантності, прийнятій Генеральною конференцією ЮНЕСКО в 1995 році, цей термін означає «повагу, прийняття і правильне розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, наших форм самовираження й ів прояву людської індивідуальності».

Отже, толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось чи когось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода людини. Толерантність передбачає активну позицію людини, тобто, людина не повинна бути терпима до всього, наприклад, до порушення прав людини чи маніпуляцій. Толерантність – це не поблажливість і не мовчазна терплячість, не байдужість і не вседозволеність, це повага.

Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість спілкування та свобода думки, совісті й переконань – це єдність у різноманітності.

Сьогодні постає завдання виховання особистості, спроможної творчо мислити, вільно орієнтуватись у реаліях сучасного життя. Людина підпадає під спеціально організований вплив, спрямований на засвоєння нею моральних норм і правил, вироблення таких якостей, як патріотизм, національна гідність,толерантність, любов до праці, дисциплінованість, відповідальність, милосердя тощо.

Таким чином, толерантність, що виявляється у прагненні індивіда досягти взаєморозуміння й узгодження різних звичаїв, традицій, інтересів, думок без застосовування примусовості, методами роз’яснення, освіти, виховання – це «шлях до злагоди, в основі якої завжди перебуває компроміс з іншими, і з самим собою.»

Проголошуючи ідеї толерантності, людина має насамперед висувати відповідні вимоги до самого себе – стримувати власні прояви стосовно чогось або когось чужого чи відмінного завдяки проявам вольового акту.

Толерантність – це не поступки, чи потурання, а насамперед, активне ставлення до дійсності, що формується на основі визнання універсальних прав і свобод людини і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність, погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.

Толерантність – це моральна якість індивіда, що характеризує терпиме ставлення до відмінних чи наявних у людині поглядів, думок, звичок інших людей, незалежно від їх етнічної, національної або культурної приналежності. Це вміння краще розуміти себе й інших, вступати з ними в контакт, виявляти повагу й довіру, але її не можна ототожнювати з уседозволеністю, безпринципністю щодо протиправних дій, порушення норм і правил поведінки.

Толерантність допомагає людям краще оцінювати власні вчинки, дає розуміння того, як розв’язати конфлікт мирним шляхом, являє собою підґрунтя демократичної згоди.

Виховання толерантності посилює схильність до відповідних дій:уміння вести діалог, спілкуватися, вислуховувати іншого й висловлювати свої погляди, права таким чином, щоб інший міг їх розуміти; уміння дивитись на проблему в реальному світі й визнавати позицію іншого.

Отже, толерантність є доволі тонкою категорією, якої безумовно потрібно дотримуватись, оскільки вона визначає моральний, суспільний і демократичний розвиток суспільства.

Объяснение:

знаю много