Объяснение:
Образ Захара Беркута у повісті Івана Франка – уособлює кращі риси українського героя.
Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади.
Риси характеру Захара Беркута
1) добрий і волелюбний;
2)відвертий і чесний;
3) працьовитий;
4) розсудливий і мужній;
5) витриманий.
Захар Беркут зображений як старий, але ще міцний чоловік, високий, худий, з довгим сивим волоссям та бородою. Обличчя суворе, але не зле. Це справедливий та чесний чоловік, розумний і розважливий керівник, за яким йде народ, якого поважають та до якого прислухаються.
До Захара Беркута автор ставиться з повагою, підкреслює позитивні риси характеру. Цей герой є прикладом справжнього вождя, що готовий на все заради свого народу.
Захар Беркут это историческая повесть Ивана Франко. Действие происходит на землях древней карпатской общины в 1241 году. Там, в живописной долине, защищённой со всех сторон горами, находится село Тухля. Живет в Тухле свободолюбивый народ, не знающий ничьей над собой власти. Именно туда приезжает боярин Тугар Волк, которому князем Данилой была дарована вся близлежащая земля. Что бы отметить вступления во владения Тугарин с местными боярами устраивает медвежью охоту. Проводниками они берут местных парней во главе с Максимом Беркутом, сыном тухольского старейшины. С мужчинами на охоту отправляется и дочь боярина Мирослава, красивая и смелая молодая девушка. По неосторожности она едва не попадает в лапы разъярённой медведице и в последнюю минуту её подоспевший на выручку Максим. Именно тогда между молодыми людьми зарождается взаимное чувство
Источник: Краткое содержание Франко Захар Беркут за 2 минуты пересказ сюжета
ВОТ надеюсь )))
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір на тему: "без дружби життя неповноцінне"
Коли ми говоримо про важливих людей у своєму житті , то найчастіше розставляємо їх у такому порядку – батьки, близькі родичі, друзі, знайомі. Батьків та родичів не обирають, знайомих не впускають занадто глибоко у життя. І тільки справжній друг – та людина, стосунки з яким базуються на взаємності, доброзичливості, щирості та симпатії. От так стається – зустрічаються двоє незнайомців, що за певних умов стають незамінними одне для одного.
Без дружби життя не повноцінне – я повністю згоден з цим твердженням. Але лише якщо мова йде про справжню дружбу – не пусте спілкування, пліткування, використання одне одного з корисною метою. Оце все навпаки не приносить нам нічого доброго. Нащо вам друг, який з вами тільки тому, що йому більш нічого цікавого робити, і він легко зникне надовго, навіть не попередивши? Або друг, який з вами каже одне, аза вашою спиною пліткує про вас? Або той, хто спілкується з вами, тільки коли йому щось потрібно? Або заздрісник? Хіба такі «друзі» роблять життя повноцінним?
Ні, дружба має означати щось інше. У побутовому плані – це взаємна та щира симпатія, зацікавленість одне в одному, бажання поділитися думками та враженнями, комфортне проводження часу. Є прислів’я про те, що друг пізнається у біді. Але не тільки. Справжній друг не тільки до у скрутну хвилину, але й щиро порадіє вашим успіхам. Як і ви будете радіти за нього. Друг – це та людина, яка буде на твоєму боці, навіть попри тебе. Тобто друг зможе сказати «ні», якщо ти збираєшся нашкодити собі в будь-який б.