Твір "Планетник" вчить кожного виховувати у собі бережливе ставлення до природи та її краси, прищеплювати з самого дитинства риси чуйності, доброти, відповідальності за доручену справу. Хлопчик, залишившись самотнім через негативне ставлення сільських дітей до нього, знайшов порозуміння і підтримку у природі. Тому, я вважаю, що людина і природа міцно взаємопов’язані між собою. І ми повинні сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем.
Ми повинні наслідувати Планетник і робити все для збереження природи. Ніколи не можна ображати ні рослинки, ні тваринки, тому що вони теж живі. «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це також говорить багато повір"їв і прикмет українського народу, які так старанно вивчав сам Планетник.
Для Планетника головним є збереження природи, її краси і ми маємо брати з нього приклад для власних вчинків. Для того «...щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
Подробнее - на -
Объяснение:
Мета: ознайомити учнів з оповіданням «Шайтанка», формувати навички зв’язного мовлення, виразного читання, виховувати любов і шанобливе ставлення до рідної матері, неньки України, Божої Матері; розширити й поглибити знання школярів про значення матері в житті людини, про велику силу молитви матері за дітей.
У серці кожної людини живе три матінки:
це — наша ненька,із якою ми приходимо у цей світ,
це — Мати Божа, з якою прийшов у світ Христос,
і наша мати — Україна.
Б. Харчук
ХІД УРОКУ
І. Оголошення теми та мети уроку
Кожен справжній письменник — загадка. Читаючи його книги, не раз задумуєшся: «Де він такий узявся? Хто надарував хистом бачити у світі те, чого не дано побачити іншим? Як народилися в уяві картини і люди, що про них він розповів у своїх книгах!» — і ще багато-багато таких запитань народжує кожна зустріч із талановитою книгою. І тоді ми намагаємося взнати про автора якомога більше. Вчитуємося в його біографію, шукаємо спогади про нього, статті критиків і літературознавців. Але передовсім важливе значення має все, що відбувається з людиною, бо все формує її духовний досвід і те знання світу, з якою народиться мудрість майбутніх книг.
Донька Бориса Харчука Роксана ось як поетично живописала те, що називається духовними джерелами особистості Бориса Харчука
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Загадки про літературних героїв дуже потрі
Гостинці для неї онука несла
. Хто дівчинку ту по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься? Хто б відповів? («Червона Шапочка»)
До школи прямує хлопчак дерев’яний
, Чомусь потрапляє у цирк полотняний.
Відома ця книжка тобі, чи не так? («Пригоди Буратіно»)
До завжди вам,
І птахам, і дітлахам.
Він під деревом сидить,
Добрий лікар… (Айболить)
Він дружок звірятам, дітям,
Він живий, як я і ти,
Та таких на білім світі
Нам ніде більш не знайти.
Це тому, що він не пташка,
Не лисиця, не комашка,
Не котисько, не щеня,
Не бабак, не вовченя.
Він знімається в кіно
І відомий всім давно.
Упізнать його неважко, Адже зветься… (Чебурашка)
Працювала я у хатці,
Танцювала у палаці.
Є така у мене звичка —
Десь губити черевички. («Попелюшка»)
Він веселий й незлобливий,
Цей хороший дивачок.
З ним господар, хлопчик Робін,
І товариш — П’ятачок.
До прогулянок він ласий,
Є на мед чутливий нюх.
Зветься плюшевий ведмедик, Всім відомо… («Вінні Пух»).
Народилась я в горошині,
В шкаралупі я жила,
Але якось раз мене з вікна Жаба понесла.
В старої миші я була,
І з кротом зустрічалась я.
І ластівочка мене на крилах
До тюльпану принесла.
Сидить дівчина в корзині
На ведмежій дужій спині.
А чому ж вона сховалась
До ведмедя не призналась? («Маша і ведмідь»)
Дитяче, але я інше не знайшла