Роль жінок у творі " місто " в.підмогильного

Споконвіку жінку сприймали як куховарку, прислугу, істоту без думки та амбіцій і попросту рабу. Відлуння цього стереотипу відчуваються й досі, будучи серйозною перешкодою самореалізації та особистісного зростання. 

П. означає Петрусь
Петрусь (Попельский Петя) головний герой добутку. П. народився в багатій сім'ї поміщика. З народження він був сліпим. Мати, довідавшись про сліпоту П., намагалася оточити сина зайвою опікою й увагою. Вона прагнула балувати його, пестити й плекати. Але дядько П., Максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не проявляли «дурну дбайливість».

на думку Максима, П. повинен був сам пристосовуватися до життя. І надалі дядько залишався строгим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв П. почувати своя неповноцінність

Герой з дитинства займався музикою, розвиваючи й збагачуючи свій духовний мир. П. виріс повноцінним, духовно багатою й талановитою людиною. наприкінці добутку він з'являється перед читачем щасливим чоловіком і батьком видючого сина. Ставши відомим піаністом, П. заворожує своєю грою величезний зал

Гарна, вродлива

«Чорнобрива дівчина»

«Карі оченята. Біле личко»

Повністю віддається почуттям

«Полюбила чорнобрива козака дівчина»

«Якби знала, що покине було б не любила»

«Чуло серце недоленьку, сказати не вміло»

Щира в почуттях

«Обоє раденькі... »

«Легше, мамо, в труні лежать, ніж його побачить».

Страждає від розлуки

«Не співає — сиротою білим світом нудить»,

«Без милого сонце світить — як ворог сміється»

«Дивилася чорнобрива, сохла і мовчала»

Зневірена, засліплена горем

«Сохне вона, як квіточка»

«Тяжко мені, тяжко!»

Не має розуміння зі сторони матері, одинока

«Чи не била мати»

Ніхто не спитає: «Де ти була, що робила?»

«Чого в'янеш, моя доню?» стара не спитала»

«Мене мати хоче дати за старого заміж»

Вірність почуттям

«Не хочу я панувати, не піду я, мамо!»

Привітна, ввічлива

«Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько»

Любляча донька

«А хто ж її головоньку буде доглядати?

«Хто догляне, розпитає, на старість

Забобонна, втратила віру, почуття обов’язку, занижена самооцінка

«Пішла вночі до ворожки»

Емоції переважають над осмисленням дійсності

«Без милого скрізь могила...»

«Скажи йому, що загину, коли не прибуде!»

Розгублена, невизначеність поступків

«Вийшла з хати — чи йти, чи ні?..»

Не бачить виходу з ситуації, безпорадна перед незгодами

«Пішла б же я утопилась жаль душу згубити... »

«Ні! Вже не вернуся!»

«Там десь милий чорнобривий співає, гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю»