Твір (есе) за літературною спадщиною Лесі Українки. "Почуття кохання як розквіт творчих сил людини

         Твір на тему: "Актуальність роману Пантелеймона Куліша                                               "Чорна рада" в наш час (198 слів)

             «Чорна рада» - роман-хроніка видатного письменника П. Куліша про не найкращі дні в історії України. У творі утверджується ідея цілісності нашої вітчизни, думки про те, що свідома інтелігенція – головний клас у суспільстві. Сьогодні наша країна також перебуває у тяжких умовах, розпорошена та роздроблена. А українці – довірливий народ, як і раніше, вірить обіцянкам представників влади.
          У «Чорній раді» гетьман Сомко - ідеалізована постать, що поєднує у собі риси прекрасного правителя та чуйної людини. Ця особистість прагнула встановити єдність та мир у власній країні, проте не мала можливості згуртувати навколо себе однодумців. Так відбувається і сьогодні: влада та дипломатія спроможні на обман, зраду, домогаючись вищих посад. У простого народу викликають симпатії лише ті, хто здатний на хитрість. Як приклад можна навести випадок з Іваном Брюховецьким. Будучи лише претендентом на державну посаду, він ходив у лохміттях, наголошуючи на своїй бідності та не витратливості. А ставши гетьманом, Брюховецький почав красуватися у нових недешевих одежах.
          Отже, твір «Чорна рада» вражає своєю актуальністю і на сьогоднішній день. Тяжкий і довгий був шлях нашого народу до віковічної мрії – соборності та незалежності. Українці вирвалися з-під ярма інших народів, проте мають ще одне прагнення – бачити у владних кріслах своєї держави мудрих і справедливих політиків, щирих патріотів нашої рідної неньки.

Серед козаків були таємничі во­їни, яких називали характерниками. Це козаки, які володіли надзвичайними, непоясненними здібностями. Що ж вирізняло їх з-поміж інших? Найперше б життя, який вони вели. Деякі з них уміли перевтілюватися у звірів, проходити крізь сті­ни, чути і бачити на великій відстані. Характерників також називали галдовни­ками (від укр. слова «галдовати» – чаклувати), або заморочниками і химородниками, через їхнє вміння напускати морок, сон і туман на людей. Назви залежали від діяльності таких козаків, рівня підготовки і майстерності. Послуговуючись сучасними поняттями, можна сказати, що вони мали екстрасенсорні здібності, були телепатами і ясновидцями, вміли гіпнотизувати. Кажуть, що деякі з них прожили понад 100 років. Характерників готували прак­тично з народження. Змалку хлопчики ставали джурами старших мудрих козаків, від яких пе­реймали премудрощі характерництва. Тобто духовний наставник передавав учневі те, що знав і вмів сам – у тому й полягало навчання молодих козаків. Сам процес навчання тривав багато років. Що ж треба було засвоїти характерникові? Що він повинен був робити у війську? Часто він вико­нував роль лікаря, надавав невідкладну до на полі бою. Лікуючи поранених, характерники здійснювали особливі ритуали. Характерники були козацькими старшинами, плекали культуру запорозького війська, оберігали давні традиції, посвячували в козаки. Саме вони закарбували історію козацтва у пісенній творчості. Так духовний досвід предків передавався наступним поколінням. Уміли і знали характерники дуже багато. Вони були найкращою частиною війська – обраними. Завдяки своїм надприродним здібностям ці люди могли керувати своєю психікою – входити в особливий психічний стан, який давав їм змогу робити неймовірне, наприклад, наводити «ману» на ворогів. Осягнувши давні знання та секрети, коза­ки-характерники ставали невразливими – їх не брали ні куля, ні шабля. Вони були найкращими воїнами, розвідниками. З характерників за часів козацтва створювали загони пластунів. Це були загони спеціального призначення, які могли вщент роз­ бити цілу армію супротивника. Характерниками були деякі гетьмани та кошові, себто козаць­ ка верхівка. Найвідоміші з-поміж них – Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.