Що нового я дізнався про себе, та які висновки зробив, після того як прочитав "гуси-лебеді летять"

Повість М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять" сформували у мене відчуття патріотизму. Водночас я поринув у казковий світ нерозгаданих доріг, дрімучих пралісів і тих гусей-лебедят, що на своїх крилах виносили з біди маленького хлопчика. Я зрозумів, що попри болючу і драматичну реальність є ще й фантастичний б сприйняття дійсності. Згадаймо як автор побачив у вітрякові жар-птицю, котра не хотіла розлучатися із землею. Ми повинні з шанувати й оберігати свою землю, адже соціальна реальність українського села початку 20-х років ХХ ст. бажала кращого. Саме тому хлопчик вдававсядо веселих і карколомних осінньо-зимових пригод через відсутність взуття. Чи коли він не мав доступу до книжок і самотужки навчився читати і шаленів від цього.
Твір навчив мене не дружити з поганою компанією, а бути толерантною людиною. Згадайте Порфирія, який подався до банди, а потім покаявся.
Також Михайло Стельмах вчить любити природу, кожну травинку і побути на самоті.

Сміх,гумор,сатираЛюдина відрізняється від усіх інших створінь здатністю сміятися.Сміху,як закоханості,не навчиш. Сміх – натхнення.Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя.Гумор – це рятувальний круг на хвилях життя.…Краще терпіти нужду і бути веселим,ніж жити розкошах,не знаючи почуття радості.У ворота того,хто сміється,входить щастя.Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло,сміятися з неї – це нищити його.Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.

За часів козаків жила одна сім'я : дід, батько й мати, син і дочка. Під час татарської навали батьків і дідусів вбили, молоду дівчину забрали в полон, а її брат сховався. Як пройшла навала, то брат дізнався, що його сестру забрали татари. Він взяв зброю і коня і вирушив за сестрою. Під час мандрівки його спіткало багато небезпек: не раз здибувався з татарами, у степу, по якому він ішов, чатували хижі звіті... Щоб дізнатись, куди татари повели ясир, не раз приставав до козаків, з якими спільно боровся проти татар. Нарешті, через великі труднощі він дібрався до Криму. Але й тут він довго пробув, шукаючи свою сестру. Знайшовши, він викупив її і повернувся з нею додому.