Л. костенко. - "записки українського самашедшого" зміст ​

Климко пом'явся, переступаючи з ноги на ногу, і сказав:  — Чудна ви. Кому ж вони зараз нужні, чорнобривці оті?

— Такого нема, — зітхнув Климко, розглядаючи тапочки.

Він скрутив цигарку, припалив од саморобної, з патрона, запальнички і сказав, огортаючись димом:  — А сіль ти, синок, проминув. Кілометрів п'ятдесят зайвих пройшов. Сіль — це біла Артемівська. Чув?

Пролунало кілька автоматних черг — видно було, що стріляли вгору, — і натовп знову повернув на базарний майдан, розсипаючись у всі боки.

— От бачиш — і минулося, — сказав до дівчини швець, утираючи долонею закривавлені губи.

А дівчина згорблено, низько опустивши голову, тягла за ним свою тачку на дерев'яних колесах.

Він поскидав із себе одну за одною всі вкривачки: теплу ковдру, старе пальто, якісь кофти, діжурку свою — і встав, спустивши ноги додолу.

Объяснение:

Климко пом'явся, переступаючи з ноги на ногу, і сказав:  — Чудна ви. Кому ж вони зараз нужні, чорнобривці оті?

— Такого нема, — зітхнув Климко, розглядаючи тапочки.

Він скрутив цигарку, припалив од саморобної, з патрона, запальнички і сказав, огортаючись димом:  — А сіль ти, синок, проминув. Кілометрів п'ятдесят зайвих пройшов. Сіль — це біла Артемівська. Чув?

Пролунало кілька автоматних черг — видно було, що стріляли вгору, — і натовп знову повернув на базарний майдан, розсипаючись у всі боки.

— От бачиш — і минулося, — сказав до дівчини швець, утираючи долонею закривавлені губи.

А дівчина згорблено, низько опустивши голову, тягла за ним свою тачку на дерев'яних колесах.

Він поскидав із себе одну за одною всі вкривачки: теплу ковдру, старе пальто, якісь кофти, діжурку свою — і встав, спустивши ноги додолу.

Объяснение: