Ярослав Стельмах Митькозавр із Юрківки Дайте відповіді на запитання 1) Кого дорогою до озера зустріли хлопці ? 2) Що побачили хлопці на пагорбі ? 3) Куди щодня приходили хлопці ? 4) Як Митько минулого року допомагав бабусі ? 5) Яка подія змінила подальші плани хлопців ? 6) Що при зустрічі Василь подарував хлопцям ? 7) Які підтвердження дивної новини були у хлопців ? 8) Що зробив Митько, коли побачив, що Сергій спить на посту ? 9) Як почувався після цього Сергій ? 10) Що зробив Сергій, коли побачив, що Митько спить на посту? 11) Куди, на думку Митька, потрібно було сходити хлопцям? 12) Який шкільний предмет запропонував вивчати Митько? Очень надо Дам 35 б.

ответ:1) Василя Трош 2) Старий зруйнований курінь 3) До озера 4) Він пробував сапати, хотів дров нарубати, корову доїти 5) Що в озері купався якийсь хлопець 6) Жовтий прозорий камінець

Скажіть будьласка сьоме

Объяснение:

                діяч

я працюю ввесь вік для народу  

(якщо маю вигоду).  

полягти я для його готовий  

(на перині пуховій).  

я — підпора громадського ладу  

(поки маю я владу).  

людям силу тільки певним  

(небожатам і кревним).  

всіх караю лихих і нечистих  

(ворогів особистих).  

я митець на закони державні  

(переписую давні).  

для проектів меткі в мене руки  

(без науки).  

на війні ж я сміліший за ґонту  

(тільки б далі від

головним героєм оповідання є білий кінь шептало, що працює на одному з господарств і виконує разом з іншими кіньми повсякденну, вкрай обридлу роботу, терпляче зносячи удари батога конюха і знущання хлопця-підпаска. під час роботи шептало досить часто згадує, як колись молодого і гордого білого коня зломили і осідлали люди, примусивши працювати на себе і слухатися команд конюха. часом таке

становище для шептала було майже нестерпним і дуже принизливим, бо предки цього білого красеня “гарцювали на залитім різнокольоровими вогнями і, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи”. ці спогади повертали приниженого коня до дитинства, коли він маленьким лошам весело бігав по цвітучих лугах поряд з матір’ю і слухав її розповіді про дідів та прадідів. а одного ряду поряд з табуном з’явилися люди…

для того, щоб вижити у неволі, природній розум коня підказав йому вдавати себе “покірного і роботящого” і що “розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки”. таким чином, присипаючи пильність людей шептало здобував для себе хоч крихітку від справжньої волі і самостійності. кінь то рухався осторонь від інших – сірих, гнідих, вороних коней, то сповільнював ходу або зовсім зупинявся біля соковитої конюшини, коли увесь табун швидко рухався, збиваючись у тісну купу. шептала постійно непокоїла думка про те, чому він породистий і волелюбний, розумний і гордий, повинен коритися такій рабській долі, терпіти усі приниження і побої за короткий відпочинок у теплій стайні і жмутик сіна на вечерю та сніданок. шептала “повільно засмоктував глибокий, як прірва, відчай”.