Що таке шляхетність на думку пана Журдена?​

ответ:Герой однієї з найвідоміших комедій Мольєра "Міщанин-шляхтич" — такий собі пан Журден. Нажив він собі грошенят, а от роду був ну зовсім не аристократичного. А так хотілося панові Журдену стати одним із них — тобто дворянином. Це бажання настільки заволоділо його думками і всім його єством, що він став виглядати наївно, часом кумедно, а часом і зовсім по-дурному.

Подробнее - на -

Объяснение:

ответ:

життєвий вибір людини — це здатність вибирати собі долю між різними обставинами і пропозиціями, які дає нам життя. у однакових ситуаціях різні люди чинять по-різному. одному здається, що правильніше вчинити так, інша людина вважає інакше. всі ми люди, але маємо різні думки. чому це так? спробуємо розібратися в цьому складному питанні, використавши історичну повість івана франка "захар беркут".

цей твір має чотирьох головних героїв: захар беркут — голова громади на тухольщині, максим беркут — його син, тугар вовк — боярин, мирослава — його донька. всі ці люди в повісті змушені робити свій власний вибір. детально зупинимося на кожному і спробуємо з'ясувати, що примушує людей чинити так, а не інакше.

захар беркут — літня людина, формальний лідер громади не лише у своєму селі, а й користується авторитетом на всій тухольщині. він є найстарішим членом громади, вихований як незалежна від князя і його особа. всі його справи — лише на користь громади. вже з дитинства засвоїв ідею чесності і справедливості. обрав цілковите служіння людям свого села і вже не здатен зробити іншого вибору. а така можливість була: двічі монголо-татари пропонували йому обміняти життя свого сина на порятунок селища. але захар приймав рішення з позиції не власної користі, а з позиції вірності обов'язкам. якщо він пообіцяв в обороні тухольшини, то він буде тримати своє слово, незважаючи на залежність життя сина від батькового рішення. тобто життєвий вибір цієї людини цілком залежить від традицій і правил поведінки того суспільства, де його виховано.

Карпо Летючий пішов разом з запорожцями до цекви молитися за Україну. А потім він почав розпитувати у них про історію і минуле України. Йому дуже припала до душі гостинність запорожців і їх побут, який так відрізнявся від того, що був у нього вдома. Дні спливали один за одним. І Карпо почав сумувати. Отаман побачив це і вирішив до Карпу повернутися. Найсильніші запорожці вирішили проводити його.  Але це було нелегко. Вони довго блукали перш ніж знайшли правильну дорогу. Карпо віддячив їм добрими словами і смачними гостинцями. Він пообіцяв розповісти всім про зачаровану Січ, про пропишні сади, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей, про доброго  гетьмана і сильних запорожців. Щоб вони вічно жили у пам"яті свого народу.