Звертаючись до читача, В. Симоненко в кожній людині вбачає:

вбачає індивідуальність

Повість М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять" сформували у мене відчуття патріотизму. Водночас я поринув у казковий світ нерозгаданих доріг, дрімучих пралісів і тих гусей-лебедят, що на своїх крилах виносили з біди маленького хлопчика. Я зрозумів, що попри болючу і драматичну реальність є ще й фантастичний іб сприйняття дійсності. Згадаймо як автор побачив у вітрякові жар-птицю, котра не хотіла розлучатися із землею. Ми повинні з шанувати й оберігати свою землю, адже соціальна реальність українського села початку 20-х років ХХ ст. бажала кращого. Саме тому хлопчик вдававсядо веселих і карколомних осінньо-зимових пригод через відсутність взуття. Чи коли він не мав доступу до книжок і самотужки навчився читати і шаленів від цього.

Твір навчив мене не дружити з поганою компанією, а бути толерантною людиною. Згадайте Порфирія, який подався до банди, а потім покаявся.

Також Михайло Стельмах вчить любити природу, кожну травинку і побути на самоті.

Хмм добре!)

                                      Сучасне поетичне мистецтво

Я вважаю, що сучастне поетичне мистецтво це щось нове, наприклад у Тараса Шевченка, були розповіді про свое життя, а сучастні поемми, впринципі не чім не змінилися, але як на мене, кращи і нові і старі поемми. Вибір кожного, нові чи старі поемми!)

Висновок:

Старі поемми- це поемми які розповідають про той час, про війну, про біль але е і веселі поемми, але в основному це про війну, біль и тд.

Нові поемми- це поемми нового часу, і вони веселі! Про тваринок, дітей.