1. Складіть порівняльну характеристику Устини й панночки. 2. Продовжіть та складіть «сюжетний ланцюжок» повісті Інститутка. 3. Чому дівчина-кріпачка має ім'я, а панночка — ні? 4. Чому панночка захотіла одружитися з небагатим полковим лікарем, хоча до неї залицялися, напевно, й багатші паничі? 5. Продовжіть речення "Найбільше мене в повісті "Інститутка" вразило...". Дайте ответ.

1 5 6 8 1

Объяснение:

Потому что

До писання не складалися її пальці, звикли лиш до "грубшої" праці, а до читання неставало часу". " була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. до того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. все була коло панни й вивчилася при ній всячини. панна говорила з нею, мов із рівною собі. а й стидлива була страшенно. там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(михайло) був при тім. "

Заграва над каффою

—    треба нам пошарпати каффу, — сказав сагайдачний, від­чуваючи ту тишу, коли промовець убирає в себе всі погляди і юрба не сміє дихнути, щоб не пропустити жодного слова. — каффа — це місце кляте, де земля не родить, бо солона вода від наших сліз, де щодня крамарі наших братів за море і зсипають у скрині зароблене на них золото. тим кривавим золотом виповнена каффа, як море водою. женуть ногайці на продаж наших братів, а крамарі потирають собі руки й підраховують майбутні бариші.

промова сагайдачного справила величезне враження на козаків. так говорив він і торік, і позаторік перед своїми блискучи­ми . щоразу, висловивши свою думку, сагайдачний навмисно замовкав, щоб кожному здавалося, ніби він прийшов до такого самого висновку самотужки. і щоразу, приставши до гетьмана, козацтво поверталося, обкурене порохом і славою, від якої йшла обертом не одна молодецька голова. звикли козаки вірити в розум сагайдачного й мимоволі підпадали під вплив його авторитету.

ударили срібні сурми оркестру, наче заспівало сонячне про­міння свого звитяжного південного співу. коли замовкли їхні голоси й ущухли крики, довго ще лунало в горах за дніпром:

—    на ! веди на !

увесь день простояли козацькі чайки на височині каффських берегів. чорним маком розсипалися по хвилях, але ані мешканцям узбережжя, ані морякам із кораблів не спало на дум­ку придивитися, що це за чорні крапки розсипалися на обрії в сліпучому блиску сонячних іскор. а коли сонце схилилося до заходу й море стало бузковим, козаки почали повільно підтягу­ватися до берегів і обстрілювати ворожі мури.

канонада посилювалася, стала такою частою й рівною, наче § каффа перетворилася на велетенський казан або на жерло вул­кана, де скипає й клекоче розтоплена лава.

цитадель не здавалася. усі дванадцять веж і чотири брами вищирилися на козаків гарматними стволами, і після першого нападу козаки відступили, утративши понад сто побратимів. доводилося розпочати справжній бій і облогу. сагайдачний за­лишив біля веж невеликі загони, а головний удар скерував проти цитаделі, бо поки вона не впаде, каффу не можна вважати взятою.

козаки бились одчайдушно й приставляли до мурів нашвидку збиті драбини, коли раптом важкий вибух потряс каффу.

певно, підмур’я і вежі були підмиті підземними джерелами, бо наріжна вежа сповзла узбіччям гори, відкривши два                                                                                                                                                                      }

широких отвори. з переможним ревом кинулися в них козаки. а з того боку вже наїжачився ятаганами загін яничарів. розпочався мовчазний, жорстокий бій, де ніхто не просив і не давав пощади.

тим часом один із козаків підліз до протилежної брами, під­котив туди барило пороху й підпалив. це вирішило кінець бою.

з подвоєною силою кинулися козаки в напад. здригнулися яни­чари, на мить збентежилися — і лавина козаків полинула в цита­дель, освітлену загравою і палахкотливим світлом смолоскипів.