Чому Іван Сила присягнувся,  що не битиметься і не боронитиметь ся на арені? ​

Тому що не битеме людей нізащо

Объяснение:

Люди не винні, щоб їх бити задля глядовища

Вовк - цитатна характеристика  :

Найстаріший : " був найстарішим вовком в світі "

Ватажок зграї : " Все своє Сіроманче життя водив зграю "

Взірець для молодих вовків : " молоді вовки мріяли пройти в нього бойову стратегію і тактику "

об"єкт марення молодих вовчиць : " він снився молодим вовчицям "

Мав вплив на інших : " Коли ж нічого було їсти, то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости "

Авторитетний : " і згарая мовчечки лягала "

Вірний і вдячний : " Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб в глибині темного листопадового вітру ", " Сіроманець проводжав йоголісом до школи, зустрічав його на узліссі " 

Сашко-цитатна характеристика :

гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки "

сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину "

лагідний, завжди лагідно звертається до вовка 

турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому "

любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом".

Чепіжний-цитатна характеристика

Жорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбини

Боягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом".

Злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв Сіроманець

Злостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодий

Глузливий- глузує з собак, коли ті зачули Сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собаку

Лютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на нього

Безжалісний до коня, вовка, собак

Запобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть"

Користолюбний-думає про те, як продасть цуценят

Брехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви.

Схильний до крадіжок " Як и я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцеві і про Чепіжного, як він ночами краде в полі солому "

Грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива

Объяснение:

Мне поставили 11 балов

Цей твір є дуже актуальним у наші часи!
Поема «Кавказ», присвячена щирому другові Тараса Шевченка Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. «Кавказ» — ще одна геніальна політична сатира Шевченка. Твір не має жанрових ознак поеми, бо в ньому немає сюжету і персонажів. Але він є згустком ідей, спрямованих на викриття царизму, його колонізаторської сутності.
Поему «Кавказ» Тарас Шевченко побудував на широкій загальнолюдській основі. Твір характеризується повним неприйняттям і цілковитим запереченням самодержавно-кріпосницького суспільства, усіх його антинародних засад. Характерно, що не народи Кавказу звинувачує поет у смерті свого друга, а російське самодержавство:
Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми й онуками, втопить
В сльозах удових. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі?
А матерніх гарячих сльозі
А батькових, старих, кривавих,
Не ріки — море розлилось,
Огненне море!
Цими словами Шевченко затаврував усі загарбницькі війни, адже в поемі немає поетичних описів Кавказу, крім початкових рядків поеми: «За горами гори хмарою повиті». В уяві поета Кавказькі гори «засіяні горем, кровію политі». Ці рядки перегукуються з епіграфом до поеми, взятим з Біблії (Книга пророка Ієремії): «Кто даст главе моей воду, и очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощо опобиенных…»
Проте Т. Шевченко стверджує, що волелюбний народ не можна знищити. Нескорену силу народу автор втілив у безсмертному образі Прометея. Цей образ символічний. Він уособлює безсмертя народу, серце якого «знову оживає і сміється знову». Російський царат, виведений в образі ката-орла, не може знищити волелюбних прагнень народу.
Пророче звучать слова великого Кобзаря, адресовані всім народам, які борються за незалежність: «Борітеся — поборете!» Адже у всіх поневолених народів царської Росії доля схожа, вони позбавлені права вільно розвиватися, говорити рідною мовою:
«Од молдаванина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!»