«Захар Беркут» переказ 1 частина «Захар Беркут» скорочено Тугар Вовк вирушає з боярами до тухольських лісів на полювання. Його мета — винищити ведмедів, які там жили. У цих полюваннях за наказом Т. Вовка беруть участь і прості люди, як помічники, серед них був мужній, рішучий провідник, молодий гірняк Максим Беркут. Під час сутички з ведмедем гине один із бояр, після цього підстрелили і хижу тварину. Мирослава, дочка Т. Вовка, опинилася з ведмедицею сам на сам. Якби не Максим, дівчина б загинула. По закінченні ловів Т. Вовк подякував Максиму за його героїчний вчинок. Результати полювання: три ведмедячі шкури, труп нещасного боярина, двоє медведят.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
1.ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ «ТАК – НІ» (У ЗОШИТІ)1 ІВАН БУВ УПЕРТИЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ. 2). ІВАН З ДИТИНСТВА ЗАЙМАВСЯ СПОРТОМ. 3). ДОКТОР БРЯКУС НАМАГАВСЯ РОЗВИВАТИ У ХЛОПЦЯ ТІЛЬКИ М’ЯЗИ. 4). ІВАНА ЗА СИЛУ НАЗИВАЛИ ВЕДМЕДЕМ.5). ІВАН СИЛА ПЕРЕМІГ МАГДЕБУРУ І СТАВ ЧЕМПІОНОМ РЕСПУБЛІКИ. 6). ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ ІВАН БІЛЬШЕ НЕ ПРАЦЮВАВ ВАНТАЖНИКОМ. 7.) АВТОМОБІЛЬНА АВАРІЯ, В ЯКІЙ ЗАГИНУВ ДОКТОР БРЯКУС, СТАЛАСЯ З ВИНИ ІВАНА8.) ДОКТОР БРЯКУС ВВАЖАВ, ЩО ІВАН СИЛА - ЦЕ ЙОГО ГОЛОВНИЙ ШАНС У ЖИТТІ. 9.) АГЕНТА ФІКСУ ЗА РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНУ З АВАРІЄЮ ПІДВИЩИЛИ ПО СЛУЖБІ. 10). МАДАМ БУХЕНБАХ ЗАПРОПОНУВАЛА ІВАНОВІ СИЛІ ВИГІДНИЙ КОНТРАКТ: ВІН ПРАЦЮЄТЕ У НЕЇ РІК, ЗА ЩО ОТРИМАЄ 50 ТИСЯЧ. 11). ПЕРШОЮ У ЦИРКУ ІВАНА ПРИВІТАЛА АКРОБАТКА РЕНАТА. 12.) МАДАМ БУХЕНБАХ НАКАЗАЛА СИЛІ БОРОТИСЯ З ГЛЯДАЧАМИ.
“Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!”