Марко Вовчок «Отець Андрій» напишіть опис священника . Про яку вдачу вдачу людини він свідчить ?

4. Новели. 
Розширив імпресіоністичний стиль укр.літ,відноситься до ₴нової генерації письменників", почав творити модерну літетуру, якої не було раніше, з'єднував музику з літературою (як у творі інтермеццо), експерементував з поєднаннями цим самим створюючи нові вітки.
5. Він написав її з себе, описав відчуття, втому, яка накопичилася в нього на протязі життя у місті, передав красу того світу який він бачив навколо себе.
6. Інтермеццо - імпресіоністична новела. Має непередбачуваний та неочікуваний кінець(що є характерним для новели) Передає почуття, є дуже емоційною (треба прочитати текст та виписати найемоційніші моменти, я вже його перечитувати не буду=)).
7. Бо вона дуже емоційна, описує життя та кохання двох людей, має багато ₴пісенних моментів", коли Іван танцює з Чугайстирем, коли Марічка співає. Крім того новела легко читається, що теж несе в собі певну "музичність"
8. Бо вони також були дітьми двох ворогуючих сімей, закохалися один в одного ще в дитинстві, їхні стосунки розвивалися швидко, але були обірванні смертю Марічки, сумуючи за коханою Іван постійно шукав її, чув її голос і в результаті це привело його до гибелі. Знову ж одна любов принесла декілька смертей - аналогія з Ромео і Джульєтою. 
9. Неоромантизм - емоційні протиставлення героїв, ніжна й безпосередня у своїй природно-поетичній первозданності Марічка і приземлено-груба Палагна. Посилений імпресіонізм - під час похорону Івана гуцули влаштовують танок, стан Івана після того як дізнався про смерть коханої, на початку твору сварка та бійка між сім'ями, танець з Чугайстирем тільки б вберегти від смерті мавку.
10. В музиці інтермеццо - це невелика п'єса (підвид драматургії, розвивається з великою кількістю головних героїв).В новелі Коцюбинського також відображені герої, перечислені на початку твору так як у п'єсах (моя утома, вітер, рука города і тд). Його новела невелика за змістом, так як і п'єса. Поскільки в музиці інтермеццо вставляється у середину великого твору, то ще її можна назвати "паузою", і новела письменника - також пауза його городського життя. 
11. Це треба робити самостійно. Можу порекомендувати рядки з природою фарбувати зеленим або блакитним кольором - як символ духу, волі, здоров'я, свободи та відпочинку. Там де буде місто - можна взяти сірий, коричневий кольори - як символи тяжкості, заповненості, буденності та сірості. 
Де описуються емоції можна взяти жовтий або оранжевий - відображення почуттів та душі. 
12. Скрипку(альт, контрабас) (вона може передавати як розчуленість, спокій, так і сердиті та сильні тони), піаніно - моменти з природою, наповнені спокоєм, саксофон - також спокій. 

Вид лірики — громадянська.
Жанр — ліричний вірш.
Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість.
Римування: білий вірш.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту:
1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?»
4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…»
Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..»
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:
епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»;
метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»;
риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»;
асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»;
порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».