Цифрами 1, 2, 3 установіть послідовність рядків у поезії "Стежина" ( ) Моя надієчко, я знаю: Мій крик життя на цілий світ... Дощами мита-перемита, Снігами вметена у даль... Чому живе, і сам не знаю, В моєму серці стільки літ...

ответ:Чому живе і сам незнаю

В моєму серці стільки літ

Ота стежина в нашім краю

Одним одна коло воріт

Де ти моя стежина

Де ти моя єдина

Ота стежина в нашім краю

Одним одна коло воріт

Снігами мита перемита

Дощами вплетена у даль

Між круглих соняхів у літі

Мій ревний біль мій ревний жаль

Де ти моя стежина

Де ти моя єдина

Ота стежина в ріднім краю

Одним одна коло воріт

Объяснение:

Українські народні пісні є невмирущим джерелом вічної зваби, вони завжди лунають над нашими рідними просторами і легко злітають на крилах мелодій далеко за межу української землі. Без народних пісень взагалі неможливий повноцінний духовний розвиток людини та її життя. Пісню згадують старі і молоді, в колективі і на одинці, у будні і свята. Адже саме народні пісні володіють незвичайною здатністю полонити серця людей, саме вони мають крила, мелодію і слово. Саме пісні окрилюють бажання і підносять настрій, овівають радістю відпочинок і надихають у праці, тамують душевну біль і розраджують у горі, множать сили у боротьбі і не дають нам впасти духом. «Нема кращих співаночок, яку нашім краю», – пишаються перед усім світом рідною піснею українці.

Завдяки особливостям української народної пісні ми не тільки отримуємо невмируще джерело мудрості, але й єднають нас з родом, своїм народом і усім світом. А завдяки найдавнішім з найдавніших пісень, колядкам і щедрівкам, ми отримуємо можливість повернутися до минулого, до життя наших предків, краще зрозуміти все, що було у середньовіччі. Щедрівки і колядки найчастіше прославляють звичайну трудову людину, бажаючи добрим господарям статків і щастя, роблячи це щедрими кольорами поетичного домислу. Високою поезією в них овіюється постать української жінки, справжньої господині. Вона облагороджує все навколо, до чого б не доторкнулися її руки:

«По дрова пішла – золото внесла,
По воду пішла – мед-вино принесла».

Не менш невтомний трудар та ще й воїн-богатир і красень, у якого може закохатися навіть королівна, – український парубок. У українського хлопця в піснях все незвичайне – і сила, і зброя, і кінь. А ось образи дівчат огорнені в народних українських піснях серпанком захоплення й ніжності, вони зачаровують нас поставою, працьовитістю і вродою.

З приходом весни по українській землі линули весняні пісні, так звані веснянки, усі до одної сповнені радісного і світлого відчуття відродження природи після зими:

«Розлилися води на чотири броди,
Ой дівки, весна-красна, зілля зелененьке!».

Весняне відновлення природи завжди викликало надію і радість, тривожило молоді серця і вкладало в них надію на краще майбутнє.
Лірична українська пісня несе в собі велику народну мудрість и високі моральні цінності. Герої народних пісень завжди були на боці скривджених, розрахунку в них протиставляється кохання, багатству – краса. Українська народна пісня поетизує вірність, щирість почуття, щедрість, доброту і працьовитість.

Наша рідна пісня була в походах по шляхам ратної слави, в кривавих січах, вона злітала з вуст кобзарів під тихий гомін кобзи, вона розповідала про героїв українського народу – Гонту і Залізняка, Кривоноса і Хмельницького, Дорошенка і Вишневецького. Українська народна пісня завжди була спільницею повстанців і борців за незалежність, чумаків, солдатів, жовнірів і заробітчан. Вона яскраво відображала і неволю, і кріпаччину, і важку долю українського трудового народу.

Пісні українського народу набули широкої слави та користуються популярністю у всьому світі, тому нас повинна переповнювати національна гордість, як переповнювала вона колись відомого українського письменника і драматурга О. П. Довженка: «Навряд чи співають так гарно і голосно, як у нас на Україні. Пишеться це не з бажання виставити себе перед світом у прибільшено-вигідному світлі, а в ім’я реалізму, з чим усі, хто співає, згодяться одностайно».

Линуть звуки благовісні,
В’ється радість, наче птах.
Наша дума, наша пісня
Не загине у віках»

– відлунює словам О. Довженка вірш М. Рильського.
Тому ж нехай українська пісня живе не тільки в наших серцях і побуті, але й на сцені і в безмежному просторі радіоефіру, нехай вона у первозданному вигляду підкорює простір Інтернету і соціальних мереж, приваблюючи нових прихильників серед молоді, серед таких, як ми.

Родина Кайдашів являє собою своєрідне художнє узагальнення стану селянської родини у певний період її розвитку, стану суспільства взагалі. Ті видозміни, що сталися з членами родини, можна було б назвати моральною катастрофою. І тому досить смішна й гумористична повість викликає у читача зовсім не веселий сміх, а сміх крізь сльози. Тому що на його очах відбувається знищення найважливішого складника родини і суспільства загалом — сімейного затишку, порозуміння між близькими людьми. Усе це, ніби повінь, змиває сила руйнування і саморуйнування.