ОЧЕНЬ НАДО Установіть відповідність між характеристикою портретом та образами героів, змальованих у повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять1 Чого тільки не вмів. Треба десь зробити січкарню, А подружка ЛобаДрача, крупорушку чи керата, — співаючи зробить, дайтеЕ бабусятільки заліза, дерева... А хочете вітряка, той вітрякавибудує під самі хмари у кузні вкує сокиру, у стельмашні В ЭТИзлагодить воза й сани. ще й дерев'яні квіти розкидає подідусь2 «Коли на городі з являвся перший пуп'явок огірка чиДЖінка з далекого кранЗацвітав повернутий до сонця соняшник. брала мене, малого, за руку і вела подивитися на це диво, і тодівблакитних очах її назбирувалося стільки радості, наче вонабула скарбничим усієї землі».3 Глибокоска... погляд шукає землі а розгонистіброви летять угору. ... потрісканими пальцями поправляєхустку, а вії чорних очах закипають темні сльози»4 «Очі в нет карі, з краплинами роси, рум янці темні, а губивідстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогосьрадіють собі» А подружка люба Б бабуся В мати Г дідусь Д жінка з далекого краю ​

Що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? Це - власне життя! Коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна виборити лише життям. І це стосується не тільки героїв оповідання - Остапа та Соломії, здатних на все заради волі. Я вважаю, що в їх образі письменник узагальнив увесь поневолений український народ, який вже ставав на революційний шлях. У уяві М. Коцюбинського поневолене селянство - це вже не "віл у ярмі". Саме для того, щоб показати "жевріння іскри у попелі", автор насичує оповідання показом тієї ціни, тих жахливих пригод, які на кожному кроці чекали на втікачів від панського ярма, коли "почуття дійсності втрачалося". «Життя не має ціни, а воля дорожча за життя». Ці слова — не просто відо­браження народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь. Ми, сучасні люди, іноді не можемо зрозуміти до кінця значення таких, зда­валося б, простих речей, як воля, право самостійно приймати рішення. Маючи здоровий глузд, не можна зрозуміти, як одна людина може продати іншу, обмі­няти її на якусь річ, заборонити одружуватися чи, навпаки, силоміць одружи­ти, позбавити життя. І все це абсолютно безкарно. Більше того — це законно. І страшно навіть подумати, що люди так жили протягом кількох століть. Більшість із них примирились зі своїм ганебним становищем, але були й та­кі, які вище за все цінували Найвищу ціну заплатили герої М. Коцюбинського за волю, за щасливе життя. Сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. Але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.