Як ставиться лірична героїня вірша "сучасникам" до ворога? ! 20

Тарас григорович вже 200 років тому бачив долю нашої країни.він був україгським пророком. історичні поеми, сюжет яких грунтується на подіях, які відбувалися досить давно, далеко не так просто аналізувати з точки зору їх актуальності. необхідно розуміти, що в той час як люди, незалежно від часу, в якому вони проживають, залишаються практично такими ж, суспільство та правила, які регулюють поведінку людей і багато іншого, змінюється. думається, що не можна однозначно відповісти на питання, чи є актуальною ці поеми тараса григоровича шевченка сьогодні чи вона не є актуальною. в деякій частині вона дійсно актуально, але в іншій частині, мабуть, зовсім не актуальна.  шевчено у свохх творах гостро відображає той і теперішній час і в цьому і є актіальні

Літературний рід: лірика. жанр: ліричний вірш. вид лірики: патріотична. провідний мотив: мрія про повернення на рідну землю. віршовий розмір: ямб. про твір: перебуваючи в засланні, в. стус з ніжністю згадує рідний край, який пізнавав змалку і який залишився теплим спогадом: «сонця хлюпочуться в озерах», «світання тіні пелехаті над райдугою голосів», «плескіт крил і хлюпіт хвиль»… настрій ліричного героя емоційно під­несений, проте до жорстокої реальності читача повертає питання «де», яке звучить рефреном. оптимістично звучать останні рядки вірша: «і лазурово простелися, і душу порятуй мені». ліричний герой (читай в. стус) сподівається, що спогади про рідний край порятують його душу від несправедливості й зневіри. вірш «о земле втрачена, » нале­жить до невольницької лірики. ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні — «сині ниви», «перегуд джмелів», «лет голубів» і її — «грішну і святу», кохану. і просить «землю втрачену», щоб явилася вона йому хоч уві сні — дати силу, порятувати зболену душу.