Чому м. вороний вводить до вірша «інфанта» образ революції «в червоній заграві"? 40 і! ​

ответ:

надеюсь ты что-то найдёшь в этой

объяснение:

вірш вороного «інфанта»   ввійшов до поетичного циклу «лілеї й рубін» (1907-1922).

 

 

у центрі твору — узагальнено-ідеалізований жіночий образ. мотив захоплення красою жінки — наскрізний.

 

у цій поезії вороний сміливо експериментує зі словом. неологізми тут — ефективний засіб творення образності: «проміннострунними», «вогнелунними», «мрійнотканому». справді, автор, поєднуючи колір і звук (промінь і струна; вогонь і луна), творить палітру свіжих, а головне — несподіваних відчуттів. і знову маємо справу із звуком, а ще — з кольором… їх теж треба розшифрувати, збагнути — це символи, які кожен читач пропускає через власну призму сприйняття:

 

проміннострунними

день хвилював і тихо гас.

над килимами вогнелунними

венера кинула алмаз.

 

останні два рядки вірша звучать неждано, навіть прозаїчно: легкість, інтим, краса, акварель, рельєф, звук — і вже зовсім не очікувано…

 

а наді мною революція

в червоній заграві пливла.

 

дивовижний контраст. так — із позицій сьогоднішнього дня, а сто років тому, в епоху неймовірних бурхливих перетворень, руйнації стереотипів, очікувань кращого, це був природний пасаж, данина моді (власне, такою була естетика доби соціальних перетворень).

 

вірш "інфанта" виразно виявляє вплив на вороного тенденцій французького та російського символізму. уже перший рядок наголошує на формі сну - переконує читача в авторському намірі уникнути конкретики значення, вималювати абстрактно-умовний характер, створити узагальнено ідеалізований образ вічної краси.  

 

велична голуба барва - символ безмежності простору - домінує в кольровій гамі вірша і увіразнює силует інфанти, здатної своєю появою викликати в серці ліричного героя чуття побожної хвали.

 

  сповнена цікавих неологізмів (промінострунними, мрійнотканному, вогнелунними, яснозоряно),

наповнена новими лексичними значеннями (дзвінкою чорною сильветою),

порівняннями (вуалею стелився),

метафоричними епітетами (попелястий жаль),

які разом витворюють блискучий взірець модерністської поезії.

 

  під текстом вороний залишив напис: "накидано 1907р. викінчено 1922р." ця авторська заувага пояснює особливість останнього катрена, в стуктурі якого відчувається певний дисонанс: два перші рядки - образ героя, сповнений бодлерівської символіки, два наступних - образ революції, що випливає над ліричним героєм у червоній заграві.

 

римування: чотирядкова строфа з перехресним римуванням,

рими: чергування дактилічної і чоловічої рим,

розмір: 4- стопний ямб з пірихиєм,

жанр: інтимна лірика.

1. Чому мати так, сильно любила свого сина?

2.Чому батько не привчав сина до праці?

3.Чому мати не хотила щоб, хлопчик дружив з хлопцями свого віку?

3.Чому мати ніколи не випускала сина з дому цілий рік?

4.Чому наймет и наймечка одружилися?

5.Чому після смерті батьків їхній син став жити набагато краще?

6.Чому хлопчик виріс настільки ленивим?

7.Які олюблени періжки були у хлопчика?

8.Чому мати пішла по мед синові?

9.Чи сподобався скарб хлопцеві?

10.Що цілі дні робив хлопець?

11.Що хоче сказати автор цього твору?

...Сори,но я не помню как звать етого летняя...вместо хлопчика вставте имя ... должно быть на первой странице или на второй...

ответ: Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи.                                                                                                          1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету.

Перша збірка Симоненка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.

Пробачте якщо не надто короткий опис;)