План к казке сіль дорожча за золото

1.думки про смерть

2.образа короля

3.зустріч із старенькою бабусею

4.обіцянка марушки

5.сіль стала дорожчою за все на світі

6.докори совісті короля

7.повернення додому

8.маленькі гномики

9.щасливе життя марушки

 

«дракон ще був зовсім молодий. минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. не було кому заопікуватися ним та навчити драконячого способу життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші.» «але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. ні на кого не нападає, нікого не вбиває. а найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери». «яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! воістину це дозволено тільки людям! » джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Соломія - мужня, вольова й ніжна жінка. вона щиро кохає остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з остапом вона перебуває у плавнях. незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, у яких доводилося соломії боротися за життя остапа, а відтак - за волю. вольовий характер сильної жінки, коли вона відчула, що може не знайти тяжко пораненого остапа, передається простими реченнями (або складносурядними) з багатьма дієсловами: «соломія знесилилась і впала. їй стало душно. піт краплями стікав по виду, груди важко дихали і очі блищали, як у звіра, що попався у лабети». у малюнках природи письменник здебільшого використовує чорні й червоні барви: чорні - при зображенні мороку, осінньої ночі, червоні - в картинах пожежі. обидва кольори співзвучні переживанням соломії. «та ще коли б вона (соломія) хоч могла бачити його рану, обличчя - їй, здається, не так би важко було. а то ся пітьма, сей чорний, клятий морок. він оточав її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкіру, виповняв її всю та гнітив очі…».