Характеристика роксоляни и сулеймана)

роксоляна мужня , рішуча , освідчена , розумна , справедлива,гарна за вродою та найголовніша жінка в житті султана сулеймана хана.сулейман справедливий, войовничий, сильний, мужній ,величний . не може жити без кохання всього свого життя хюрем тобто роксоляни.

(преношо глубочайшие извинения, за то что буду печатать украинский текст рускими буквами, просто на моём ноутбуке отсутствует украинский язык. ещё раз простите.) 

сулейман:

первородний син i правный наслiдник селiма грiзного,-пан царгорода и эрусалыма,смырны и и сим сот мист багатых сходу и заходу, десятий и найбильшый падышах османив, халиф всих мусульманив, воодар трёх частей свиту, цар пьятёх морив и гир , кавказу й ливану, и чудных   рожевых долын вздовж марицы, и страшных шляхив на степах украины, могутний сторож святых мист в пустыни мекки и медыны и гробу пророка, пострах всих христыянськых народив европы и повелытель найбильших сыл свиту, що мицно стоялы а тыхим дунаем, над днипром широкым, над евфратом и тыгром, над сыним и билым нилом.

Місяць піднявся вгору, поменшав і став жовтогарячий. ( І. Нечуй-Левицький) 2. Коли я входив в столову свого готелю, перше гудіння гонга густо пливло над рядами білосніжних столів, в той час ще порожніх. (М. Коцюбинський) 3. Від вогнів вартових дві дороги на морі зустрілись / Смуга мертво-зелена й криваво-червона стяга. (Леся Українка) 4. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання. (В. Сосюра) 5. Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. (Є. Маланюк)

Кожен повноцінний народ має власну історію, культуру, цінності. До таких цінностей ми, як правило, зараховуємо фольклор, легенди, священні книги. Але навіщо нам сьогодні знати про священні книги?

Я вважаю, що роль священних книг у житті людини неоціненна. Вони дають нам знання, допомагають розвиватися духовно. Це те, що підживлює народ зсередини. Такі книги розповідають про історичні події, людей, посланців Всевишнього.

У світі існує три таких письма – Веди, Біблія й Коран. Наприклад, Веди – це пам’ятка індійської культури. Означає вона «священне знання». Релігія вед – це художні образи, до яких впродовж багатьох віків звертаються митці. Ще однією священною книгою є Коран – основа мусульманської релігії. Це своєрідна збірка проповідей Мухаммеда, яка впливає на культуру народів Сходу. Ну і, звичайно, Біблія – наша священна пам’ятка літератури. У перекладі з грецької означає «книга». Це єдиний і неповторний символ усього християнського народу. Хоч ми й сприймаємо його, як єдиний текст, та відомо, що Біблія писалася різними авторами й у різний період часу та навіть різними мовами. Вона увібрала в себе  історичні події святих, гімни, повчання, афоризми та багато іншого. Та найголовніше – заповіді Божі. Саме вони впродовж віків наставляють народ на праведне життя.

Хоч ці писання на перший погляд різні, та головною метою є до усвідомити людині світ, самого себе, відкрити душу.

Священні книги людства як пам’ятки культури і джерело літератури вже багато століть несуть мудрість та вчать від найменших до найстарших основним цінностям у житті. Кожен епізод, образ спонукає до праведного життя. Це справжній духовний досвід минулих поколінь. Тому загальнокультурне значення священних книг є неоціненним.