Поставте імена по батькові у формі кличного відмінка. олег васильович, ольга кирилівна, микола семенович, олена микитівна, юлія юріївна, валерій ігорович

Олеже  васильовичу, ольго кирилівно,  миколо семеновичу,  олено микитівно, юліє юріївно,  валерію ігоровичу.

      скласти діалог-домовленість про озеленення шкільного приміщення можна так: - доброго дня, марусю! - доброго дня, ірино анатоліївно! - марусю, у мене є до тебе пропозиція, як до старости класу.  - яка ж? - я хочу, щоб ти запропонувала однокласникам озеленити нашу класну кімнату. - це цікаво. а як це можна зробити? - можливо, у когось вдома є непотрібні квітки, які шкода викинути, а віддати немає кому. - а можна ще поприносити відростки якихось екзотичних квітів? -  звичайно! я вам ідею, а ви вже можете вносити свої корективи. - тоді домовились. я обов'язково розповім про вашу ідею класові і потім доповім, що ми вирішили на раді. - дякую, до зустрічі!

Вставні слова й речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення і, отже, надають мовленню більшої природності, роб­лять його емоційно й інтонаційно насиченим. У реченні вставні слова й речення:

а) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, справді, певна річ, ясна річ, правду кажучи, щоправда, мабуть, може, а може, певно, очевидно, либонь, здається, сподіваюся тощо;

б) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, мовляв, чую, бачу, по-моєму, на мою думку, на думку такого-то, за вченням таким-то тощо;

в) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, слава Богу, нарешті, нівроку, на жаль, на сором, як на зло, як на гріх, соромно казати, чого доброго тощо;

г) привертають увагу співрозмовника: чуєте, бачиш, бач, знаєш, уявляєш, уяви собі, майте на увазі, зверніть увагу, даруйте на слові, між нами кажучи, вірите, слово честі тощо;

г) вказують на зв язок між думками: по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, значить, наприклад, зокрема, взагалі, одне слово, коротко кажучи, зрештою тощо.

Вставні слова й речення стосуються переважно змісту всьо­го речення. Тоді їх ставлять десь на початку речення і обов'яз­ково перед групою присудка: На превеликий жаль, у мене нема знайомих в Кишиневі (М. Коцюбинський). Якщо ж вони сто­суються окремих членів речення, то їх ставлять біля цих чле­нів: Вершники, здавалось, зрослися з підібраними грудастими кіньми (М. Стельмах). На кормі — руль, перед рульовим місцем —^ підойма управління, — адже човен був, певна річ, моторний