Написати лист будь кому.будь ласка, на завтра

привіт, любий друже. я так довго чекав твого листа, а ти не пишеш. не знаю чому і питати не буду. я навіть на тебе не ображаюсь, напевно справ у мене теж життя кипить - справи, справи. загалом все чудово, та знаєш, чомусь на серці важко. просто хочу тобі дещо розповіякими ж важливими бувають листи. хоча б по рядочку, хоча б по слову в них було, це не так важливо. важливо лише те, що ти комусь не байдужий, потрібний, що хтось про тебе пам! ятає. зазирнеш у поштову скриньку, а там вже чекає на тебе біленький, такий довгоочікуваний лист, яке ж щастя охоплює серце! та чи часто так буває? кожного дня, подекуди, навіть, по кілька разів, зазираєш, з надією, а пусто. сумно стає, якось боляче, хоча в серці ще живе надія на "завтра". ось завтра, завтра обов! язково його принесуть. ось так і сподіваєшся з дня у день. добре, коли сподівання все ж таки виправдовуються звичайнісіньким листом, а от коли нідивно… якийсь лист, якийсь шматочок паперу, змушує битися серця людей частіше. і у такі моменти вже не важливо хто ти: старенька мати чи молодий парубок, міністр чи звичайний громадянин. ми люди, і всі ми однакові, коли чекаємо. різниця лише в тому, що хтось все ж таки дочекався, а   невже байдуже? але я так не хочу вірити в те, що комусь "на іншій стороні листа" байдуже. я вірю, що і тобі, мій друже, не байдуже. і я буду чекати, я буду дуже чекати твого листа.  пиши мені.з любов`ю, твій друг.

   

добрий день, любий друже! як твої справи? як самопочуття? у мене все гаразд. в школі навчаюсь успішно. далі напиши, які з предметів шкільної програми тобі подобаються більше. чим ти захоплюєшся?

раніше, коли я чув прислів’я «що посієш — те й пожнеш», думав, що воно тільки про працю людини. зробиш щось — і тоді щось матимеш. але якщо вдуматись у зміст цих слів, то їх можна перенести і на людські взаємини.посієш щось лихе, недобре — отож таке й збереш. це будуть гіркі плоди з твоєї життєвої ниви. нерідко можна бачити, що до людини, яка комусь бажає зла, лихословить, обманює, дуже погано ставляться оточуючі.

і навпаки. коли людина щира, доброзичлива, чемна — то вона зі своєї ниви пожинає взаємність та пошану інших. добро породжує добро, а зло роз’єднує людей, руйнує їхні душі.а тому треба всім замислитись, чим же засіяти свою ниву, щоб пожинати добрі плоди.

Укожної держави є своя мова, у нас - це українська. на мою думку, мова - це скарб країни. вона збереглася нам від наших предків і тому її так необхідно берегти. я , що рідна мова - це велика моральна цінність кожної людини. наша мова - українська. вона надзвичайно мелодійна і найкраща для справжнього українця. рідна мова - мова людини, яка по-справжньому любить свій край. я вважаю, що кожен українець повинен знати свою мову. отже, мова - це скарб кожної країни. і у кожної держави цей скарб унікальний