Визначити рядок, у якому наведене речення з однорідними членами

На перерві до кабінету класного керівника зайшла мар'яна чурай для того,щоб обговорити майбутню поїздку до києва. -доброго дня,галино олександрівно! -промовила учениця. -здрастуй,мар'янко-серйозно відповіла вчитель. -галино олександрівно,я хочу поцікавитися планом нашої майбутньої екскурсії-промовила дівчинка,-які місця ми відвідаємо у столиці? -я ще не до кінця склала план нашої поїздки,але я впевнена,що ми побуваємо на головній вулиці міста-хрещатику,відвідаємо києво-печерську лавру,андріївський узвіс,та багато інших знаменитих місць києва. -я з радістю вам завершити план,поцікавившись у своїх однокласників що б їм було цікаво побачити. -хороша ідея,мар'яно,я чекаю твої пропозиції завтра.-піднесено відповіла галина олександрівна. -гаразд,я вас не підведу! допобачення,галино олександрівно! -до завтра! мар'яна чурай поквапилася на урок,а класний керівник продовжила готуватися до уроку.

Одного літнього дня весь час йшов дощ, точніше була злива з вітром, громом та блискавкою. у нас удома вимкнули струм, тож не працювали ані комп’ютер, ані телевізор, навіть музику не можна було слухати, ще й довелося вимкнути мобільний телефон. я був сам дома, і мені стало сумно, бо я не міг просто поговорити з кимось. мій настрій зіпсувався вкрай. у кімнаті було темно через дощ, і навіть книжку не можна було читати… я підійшов до вікна, за яким лютувала буря. яким яскравим стає листя, обмите дощовою водою! а от квіти в саду зовсім не бояться зливи – вони хиляться від вітру, який тріпає їхні красиві бутони, але з радістю п’ють свіжу вологу. величезні краплі радісно вдаряються об землю, створюючи бульбашки, а вздовж дому вже течуть річки… поступово гроза минула, вітер вщух, а дощ усе не закінчувався. тоді я відкрив кватирку і вслухався в його рівномірний шум. мені подобається звук дощу, він є розслабитися й відпочити. звук різниться залежно від того, куди краплі. дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. той літній дощ поступово вщухав, а я все не міг відірватися від вікна… потім увечері вийшло сонце, швидко підсушило асфальт. дощ змив пил з доріг, напоїв рослини життєдайною вологою, освіжив повітря. мені спостерігати за тим, що відбувається в природі. я більше не відчував себе самотньо в той день, бо в мене з’явився новий добрий знайомий – літній дощ.